Вагініт — це запалення слизових оболонок піхви, викликане будь-якими збудниками: стрептококом, стафілококом, хламідіями, трихомонадами, мікоплазмами та ін. Це одне з найпоширеніших гінекологічних захворювань, яке найчастіше зустрічається у молодих жінок репродуктивного віку. Залежно від збудника розрізняють специфічні та неспецифічні вагініти.
Як лікувати
Лікування визначається природою збудника та факторами поширення захворювання.
Схема лікування передбачає системне застосування антимікробних препаратів або місцеве лікування у вигляді вагінальних форм (свічки, вагінальні таблетки та ін.), застосовують антибактеріальні препарати. Надалі для відновлення нормальної мікрофлори застосуються пробіотики, а для профілактики рецидивів — імунокоректори. Оскільки розвиток запалення часто пов'язаний із погіршенням імунного статусу, імуномодулююча терапія відіграє важливу роль у профілактиці і лікуванні цієї хвороби у жінок. Для лікування неінфекційного вагініту головне — усунення подразника: найчастіше один із засобів інтимної гігієни або побутової хімії.
Яку діагностику проходити
Діагностування захворювання найчастіше проводиться самою жінкою на підставі специфічних симптомів. Для підтвердження діагнозу гінеколог призначає комплексне обстеження, до якого входять такі процедури:
- огляд із використанням гінекологічних дзеркал, що допомагає виявити набряклості, гіперемію стінок та сірий наліт;
- взяття мазку для дослідження флори з трьох точок;
- виконується бактеріологічний посів виділень на визначення чутливості до антибіотиків.
Наслідки
У разі своєчасного лікування не викликає серйозних ускладнень. В інших випадках можливі такі ускладнення:
- хронічна форма хвороби, лікування якої є набагато складнішим;
- запалення може викликати ерозію шийки матки;
- іноді запальні процеси можуть поширюватися й на інші органи, викликаючи, наприклад, зараження інфекцією нирок;
- розвиток ендометриту;
- порушення репродуктивної функції, безпліддя.
