Мононуклеоз – це хвороба гострого інфекційного характеру. Симптоми мононуклеозу включають лихоманку, захворювання вражає ротову порожнину та горлянку, а також лімфатичні вузли (запалення та збільшення). Хворі скаржаться на біль у горлі, їхня температура підвищується. Вибірково виявляються також ознаки мононуклеозу у вигляді загальної слабкості, герпесу (простого типу, найчастіше — на губах), м'язовий та суглобовий біль. Захворювання негативно впливає на печінку та селезінку, що проявляється у відчуттях тяжкості в боці сеча стає темнішою.
Як лікувати мононуклеоз
Терапія проти мононуклеозу зазвичай симптоматична. Лікар призначає загальнозміцнюючі препарати, протизапальні та жарознижувальні засоби, причому аспірин та парацетамол протипоказані через можливість ускладнення при їх використанні. Іноді використовують кортикостероїди, щоб зменшити розміри уражених органів. Їхньому відновленню приділяється особлива увага. Терапевти настійно рекомендують уникати фізичних навантажень не лише під час захворювання, а й упродовж півтора місяця після одужання.
Якщо у пацієнта виявлено мононуклеоз середньої та вище тяжкості, йому показано постільний режим. Протягом півроку після перенесення хвороби людина залишається під наглядом лікаря.
Яку діагностику проходити при мононуклеозі
Клінічна картина мононуклеозу схожа на інші захворювання, які потребують іншого лікування. Тому для діагностики лікарями-інфекціоністами проводиться аналіз крові, оскільки при цій хворобі її склад набуває специфічних змін. Наслідки мононуклеозу Ускладнення при мононуклеозі, хоч рідкісні, досить серйозні. Збільшення селезінки можливе у багаторазових розмірах, що призводить до її розриву.
У дітей частим ускладненням стає пневмонія, оскільки хворі на мононуклеоз особливо чутливі до вірусів ГРВІ.
