Псоріатична артропатія - це запальне захворювання, що вражає суглоби та пов'язане з прогресуванням псоріазу. Причини недуги: стреси, спадкова схильність, інфекційні та грибкові агенти, порушення ендокринної системи. Симптоматика патології яскраво виражена та завдає хворому сильного дискомфорту. Відбуваються дистрофічні зміни міжфалангових суглобів стоп та кистей, колінних суглобів, хребта. Патологічні процеси супроводжуються гострим болем, локальною гіпертермією, лихоманкою.
Як лікувати псоріатичну артропатію
Враховуючи подвійну специфіку недуги, терапія потребує спостереження із боку двох фахівців. Лікуванням запальних процесів суглобів має займатися ревматолог чи хірург, а вивченням псоріатичних проявів – дерматолог. На початковій стадії захворювання будуть корисні консультації лікаря загального профілю, але у разі виникнення ускладнень потрібне спостереження вузького фахівця.
Лікування спрямоване на усунення больового синдрому та нейтралізацію вогнищ запалення. Призначаються місцеві та оральні анальгетики. Нестероїдні протизапальні препарати використовуються з обережністю, оскільки вони можуть призвести до прогресування псоріазу. Як альтернатива для зняття запалення призначаються циклооксигенази. При поєднанні артриту та псоріатичних висипань пацієнту прописується метотрексат, що має виражений імуносупресивний ефект на організм.
Яку діагностику проходити при псоріатичній артропатії
Обстеження має комплексний характер і складається з таких процедур:
- загальний та біохімічний аналізи крові;
- проби на ревматоїдний фактор;
- дослідження крові на антиген А27;
- рентгенографія уражених суглобів;
- аналіз синовіальної рідини.
Діагностика проводиться відповідно до результатів обстеження. Так, в аналізах крові зазвичай відображаються підвищені показники С-реактивного білка та швидкості осідання еритроцитів. Проби на реактивний чинник виявляються негативними. На рентгенівських знімках відображаються ерозійні утворення та звуження суглобової щілини.
Наслідки псоріатичної артропатії
При коректно складеному плані лікування прогноз, зазвичай, сприятливий. Відсутність терапії призводить до уражень слизових оболонок (особливо очей), порушення обміну речовин, запальних процесів внутрішніх органів, патологій ЦНС.
