Холецистит - це захворювання, що характеризується запальним процесом жовчного міхура. Найчастіше патологія виникає на тлі жовчнокам'яної хвороби або атеросклерозі черевної аорти. Прояви недуги досить яскраві: у хворого з'являється біль у правому боці, відрижка з гіркуватим присмаком, постійна нудота. Апетит значно знижується або зникає взагалі. За гострого перебігу хвороби симптоми підкріплюються високою температурою і блювотою. Холецистит рідко виникає як самостійне захворювання, зазвичай він поєднується з іншими патологіями ШКТ.
Як лікувати холецистит
Пацієнтів із вираженими симптомами запалення жовчного міхура обстежують фахівці вузького профілю - гастроентеролог і гепатолог, а також терапевт. За можливості лікар призначає курс консервативного лікування, який включає застосування таких препаратів:
- антибіотики та інші протимікробні засоби;
- анальгетики та спазмолітики;
- протизапальні засоби.
Для посилення відтоку жовчі застосовується методика дуоденального зондування, а також використовуються жовчогінні препарати. Хворому рекомендується дотримання суворої дієти. Якщо консервативні методи не забезпечують належного ефекту, вдаються до хірургічного втручання. Операція зазвичай спрямована на очищення жовчного міхура від каменів або видалення запаленого органу. У будь-якому разі лікування має проходити виключно під наглядом лікаря-гастроентеролога або гепатолога.
Яку діагностику проходити в разі холециститу
Етіологія холециститу не завжди легко простежується, тому для точної діагностики потрібне комплексне обстеження. Оцінка стану організму проводиться за допомогою різних процедур і методик.
Аналізи крові (загальний, біохімічний, на вміст глюкози). З їхньою допомогою лікар встановлює або виключає наявність інфекції, цукрового діабету тощо.
- Аналізи калу та сечі.
- УЗ-діагностика та рентгенографія.
- КТ черевної порожнини. До томографії вдаються тільки в тих випадках, коли захворювання важко піддається діагностиці.
Наслідки холециститу
Гострий холецистит виникає рідко і відмінно піддається лікуванню. Хронічний тип захворювання вимагає ретельнішого підходу, але він також обіцяє сприятливий результат. Відсутність терапії підвищує ризик розриву жовчного міхура. Якщо орган лопається, здебільшого починається перитоніт, який навіть за своєчасного лікування здатний призвести до летального результату.
