Портальна гіпертензія — це свого роду симптом, який вказує на структурні зміни, що виникли всередині печінки. При цьому збільшується тиск у руслі ворітної вени, порушується перебіг венозної крові. Є ускладненням безлічі гастроентерологічних, кардіологічних, гематологічних та флебологічних захворювань. Виявляється внаслідок ураження печінки у гострій чи хронічній формі, цирозу, гепатиту, новоутворень, а також інфекції, жовчнокам'яної хвороби, кардіоміопатії, тромбозу.
Як лікувати портальну гіпертензію
Лікуванням займається гастроентеролог. В основі терапії лежить лікування захворювання, яке спровокувало прояв портальної гіпертензії. Лікування ведеться стаціонарно. Застосовується медикаментозна терапія: гормональні препарати, діуретики, антибактеріальні засоби, бета-адреноблокатори. При виявленні варикозу, гіпертрофії селезінки чи асциту застосовується хірургічне втручання. Існує кілька методів оперативного лікування:
- шунтування окремих ділянок;
- ендоскопічна склеротерапія;
- балонна тампонада за допомогою зонда Блекмора;
- перев'язки деяких кровоносних судин стравоходу та шлунка;
- пересадка печінки.
Яку діагностику проходити при портальній гіпертензії
Виявляється портальна гіпертензія після збирання анамнезу, на підставі клінічної картини та даних досліджень. Пацієнт скаржиться на тяжкість у шлунку, нудоту, блювання, у тому числі кров'ю. Гастроентеролог проводить огляд пацієнта, оцінює болючі відчуття при пальпації живота. Для уточнення діагнозу призначаються:
- клінічний аналіз крові та сечі;
- аналіз зсідання крові;
- біохімія крові;
- аналіз на наявність вірусних гепатитів;
- добовий аналіз сечі;
- ФГДС;
- УЗД;
- доплерографія судин;
- КТ, МРТ;
- рентген с контрастом;
- черезшкірна спленоманометрія;
- вимірювання тиску у комірній вені;
- ЕхоКГ;
- біопсія тканин печінки;
- лапароскопія черевної порожнини;
- гепатосцинтиграфія.
За потреби призначається консультація психотерапевта, терапевта.
Наслідки портальної гіпертензії
Розвиток портальної гіпертензії призводить до тяжких наслідків:
- анемія;
- лейкопенія;
- приховані шлункові кровотечі;
- кровотечі варикозно розширених вен стравоходу, прямої кишки, шлунка;
- печінкова енцефалопатія;
- випинання гриж;
- ниркова недостатність;
- перитоніт;
- бронхіальна аспірація;
- гепаторенальний синдром.
Є можливість настання летального результату при потужних внутрішніх кровотечах.
