Дисбактеріоз кишечника є патологічним станом, що супроводжується зміною кількісного складу корисних і хвороботворних мікроорганізмів в кишечнику, що становлять мікрофлору. Внаслідок цього зменшується кількість лакто- та біфідобактерій на тлі збільшення чисельності патогенних бактерій.
Симптоматично запідозрити патологію вдається на підставі наступних клінічних ознак:
- диспепсичний розлад (діарея, метеоризм, відрижка, бурчання по ходу кишечника);
- загострення алергічних реакцій у малюків у вигляді кропив'янки, бронхоспазму, свербежу, рідкого випорожнення, болю в животі;
- інтоксикаційний сидром (гіпертермія, головний біль, запаморочення, зниження апетиту);
- загострення хронічної запальної, інфекційної патології;
- синдром мальабсорбції, у якому порушується процес всмоктування (гіповітаміноз, електролітний дисбаланс).
Як лікувати дисбактеріоз кишечника
Лікувальну тактику визначає гастроентеролог на підставі результатів обстеження та аналізу скарг. Завдання лікування - усунути причину дисбактеріозу, нормалізувати функцію травлення, відновити якісний і кількісний склад мікрофлори.
З цією метою використовуються:
- ферменти;
- прокінетики;
- специфічні антибактеріальні препарати;
- кишкові антисептики;
- імуномодулятори;
- пробіотики, пребіотики, синбіотики, завдяки яким в кишечник надходять живі мікроорганізми, речовини, що стимулюють їх розмноження, живильне середовище.
Також призначається дієтичне харчування із підвищеним вмістом харчових волокон, живих бактерій (молочні продукти).
Яку діагностику проходити при дисбактеріозі кишечника
Діагностика починається з опитування скарг пацієнта, особливостей початку та розвитку дисбактеріозу, об'єктивного огляду. Далі гастроентеролог призначає аналіз калу на дисбактеріоз, посів калу.
У разі сумнівного діагнозу виконується бактеріологічне дослідження зіскрібка їх тонкого кишкового відділу. До додаткових методик варто віднести виконання копрограми, біохімічного аналізу калу.
Наслідки дисбактеріозу кишечника
Без патогенетичного лікування дисбактеріоз, що довго зберігається, призводить до надходження шлунково-кишкових бактерій в кровоносне русло, що провокує розвиток сепсису.
