Диспепсія — це порушення нормальної роботи шлунково-кишкового тракту, спричинене недоліком виділення травних ферментів або нераціональним харчуванням. Диспепсичні розлади бувають:
- органічними - пов'язаними з ушкодженнями органів шлунково-кишкового тракту;
- функціональними - пов'язаними з неправильним функціонуванням органів шлунково-кишкового тракту.
Найчастіше диспепсія настає через незбалансоване харчування, якщо у меню переважає той чи інший тип продуктів, або із-за вживання неякісної їжі. Виділяють бродильну, гнильну та жирову диспепсію. Іншими причинами визнано:
- надмірне виділення соляної кислоти;
- деякі лікарські препарати;
- стрес;
- інтоксикація організму;
- порушення моторики.
Як лікувати диспепсію
Диспепсичні розлади лікує лікар-гастроентеролог. Призначається комплексна терапія, яка включає медикаментозне та немедикаментозне лікування. Якщо причиною порушень є захворювання (гастрит, дуоденіт, виразкова хвороба, зараження Helicobacter pylori, панкреатит, цукровий діабет, холецистит, грип, рефлюкс і т.д.), в першу чергу лікування спрямоване на усунення цих хвороб. Також застосовується симптоматична терапія:
- проносні препарати (при запорах);
- антидіарейні препарати (при діареї);
- спазмолітики;
- блокатори водневої помпи;
- гістаміноблокатори;
- ферментні препарати
У деяких випадках призначається консультація психотерапевта, дієтолога. Важливо відрегулювати режим харчування, збалансувати набір продуктів, що входять до раціону. Хворим рекомендується відмовитися від продуктів, що викликають печію, метеоризм. Не можна переїдати, їжу вживати краще малими порціями.
Яку діагностику проходити при диспепсії
Постановка діагнозу ґрунтується на симптомах та скаргах пацієнта. При диспепсії пацієнт відчуває неприємні відчуття в ділянці шлунка, часті здуття, бурчання в животі. Порушується процес дефекації (запор чи пронос), погіршується апетит, іноді з'являється блювання, нудота. Лікар використовує лабораторні та інструментальні методи діагностики, серед яких:
- клінічний аналіз крові;
- біохімія крові;
- аналіз калу;
- аналіз калу на приховану кров;
- визначення кислотності шлунка;
- ФГДС;
- тест на Helicobacter pylori;
- УЗД черевної порожнини;
- рентген;
- комп'ютерна томографія органів шлунково-кишкового тракту;
- електрогастрографія;
- езофагеальна та антродуоденальна манометрія.
Наслідки диспепсії
Якщо диспепсичні розлади продовжуються тривалий час, це призводить до зниження ваги тіла, погіршення апетиту. Можливий розвиток синдрому Меллорі-Вейсса, при якому відбувається шлункова кровотеча, виникає загроза життю пацієнта.
