Лікар-гастроенетеролог вивчає проблеми шлунково-кишкового тракту, досліджує причини виникнення та каталізатори захворювань, способи та методи лікування. Сфера діяльності гастроентеролога включає кілька систем органів. До відгалужень науки відносяться:
- гепатологія (досліджує систему жовчовиділення та печінку);
- проктологія (вивчає пряму кишку та задній прохід);
- колопроктологія (досліджує товсту кишку);
- гастрологія (вивчає шлунок);
- ентерологія (досліджує товстий кишечник);
- езофалогія (вивчає стравохід).
Гастроентерологи лікують наступні хвороби:
- гастрит;
- синдром подразненої товстої кишки;
- хронічний холіцестит;
- панкреатит;
- виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки;
- виразковий коліт;
- дискінезія жовчних шляхів.
Асирійські лікарі — перші, хто систематично розпочав займатись гастроентерологією. Їх починання у стародавньому світі успішно продовжили римські спеціалісти. Надалі ґрунтовні дослідження проводились лікарями у ХІХ та ХХ століттях — у часи Реконструкції та Нової історії. В основі сучасних методів — комп’ютерна діагностика, яка дозволяє проаналізувати роботу внутрішніх органів, оперативно виявити недугу та її причини.
Первинний огляд у гастроентеролога обов’язковий для усіх пацієнтів. Діагноз встановлюється лише після первинного огляду. У разі болю та інших симптомів хвороб, що належать до сфери вивчення гастроентерології, пацієнт не може надати усієї інформації, необхідної для встановлення діагноза. Хворий здає аналізи, лікар ознайомлюється із їх результатами та обстежує пацієнта. Гастроентерологи найчастіше використовують ендоскоп — спеціальний пристрій, що має камеру, яка передає зображення на монітор. Ультразвукові апарати інформують про стан внутрішніх органів. Також гастроентерологами використовуються:
- манометри;
- променева діагностика;
- біопсія.
Призначення усіх вищезазначених методів — виявити захворювання та фактори його виникнення.
Після встановлення конкретного діагнозу призначається і відповідне лікування. Регулярне відвідування гастроентеролога та правильна діагностика — запорука виявлення захворювання на ранній стадії та швидкого одужання.
Особливості лікування полягають у:
- призначенні медикаментів;
- формуванні дієти;
- рекомендації змінити спосіб життя.
Оперативне втручання здійснюється при:
- гострих ускладненнях;
- вроджених патологіях;
- виявленні каменів у жовчних протоках;
- механічній непрохідності кишечника.
