Анорексія є тривалим поточним захворюванням, розвиток якого обумовлено нервово-психічними розладами. Патологічне стан проявляється нав'язливим прагненням максимального зниження маси тіла через страху ожиріння.
Клінічно хвороба проявляється:
- відмовою від їжі;
- усамітненням, депресією;
- зниженням розумової активності;
- порушення сну;
- надмірною худорлявістю (вага на третину нижче за вікову норму);
- запамороченням, частими непритомністю;
- ламкістю волосся, нігтів;
- порушенням менструальної функції в жінок.
Як лікувати анорексію
Лікування проводиться у психоневрологічних диспансерах, оскільки провідною причиною захворювання є психічні порушення. Як показує практика, позбутися анорексії в домашніх умовах не вдається. Однак іноді призначається амбулаторне лікування.
До основних напрямів лікування відноситься нормалізація травної функції та відновлення психічного стану. З цією метою призначається спеціальна дієта. У важких випадках встановлюється назогастральний зонд та проводиться зондове харчування. Також використовують суміші для парентерального введення.
Годування здійснюється медичним працівником, оскільки пацієнти найчастіше відмовляються від їди. Щоб зменшити прояви психічного розладу застосовуються нейролептичні засоби та антидепресанти.
Гіпноз широко використовується для усунення звички штучно викликати блювання. Добре зарекомендувала себе психотерапія. Завдяки регулярним сеансам вдається налагодити контакт із пацієнтом, встановити причину хвороби та відновити психо-емоційну рівновагу.
Яку діагностику проходити при анорексії
Діагноз встановлюється на підставі візуального огляду, аналізу клінічних симптомів та результатів додаткового обстеження (психологічні тести, ЕЕГ, вимірювання ваги та підрахунок дефіциту).
З інструментальних методик використовується ультразвукова діагностика черевної порожнини, малого тазу та ендоскопічне обстеження травного тракту. За необхідності виконується томографія мозку.
Наслідки анорексії
Внаслідок тривалої відсутності надходження поживних речовин до організму розвиваються серйозні ускладнення, наприклад, травна дисфункція, безпліддя, дистрофічні зміни внутрішніх органів та м'язова атрофія.
