Акромегалія - це нейроендокринна патологія, що виникає через надмірну вироблення гормону росту в гіпофізі. Захворювання обумовлено порушенням функції гіпофіза, яка також може призвести до гігантизму. Симптоматика акромегалії досить велика: прояви недуги починаються з укрупнення окремих частин тіла, частих головних болів, безсоння, підвищеного росту волосся на тілі.
Як лікувати акромегалію
Розвиток акромегалії обумовлено гормональним порушенням, тому обстеження має проводити ендокринолог. Після низки діагностичних методик лікар призначає курс лікування. Найефективнішою методикою боротьби з патологією вважається хірургічне втручання. Під час операції видаляється пухлина, що порушує функцію гіпофіза і сприяє підвищеному виробленню соматотропного гормону. Проте хворобу можна усунути і консервативними методами.
Так, хороший ефект дає променева терапія, що сприяє зменшенню пухлини у розмірах та її подальшому руйнуванню. Для надійності методику підкріплюють медикаментозним лікуванням. Комплексна терапія дозволяє набагато ефективніше боротися із проявами патології, ніж окремі способи. Як медикаментозні препарати пацієнту призначаються гормональні засоби. Хворому рекомендується прийом ліків, що містять аналоги соматостатину - гормону, що нейтралізує вироблення соматотропіну.
Яку діагностику проходити при акромегалії
Враховуючи складний механізм розвитку захворювання, діагностика потребує комплексного підходу. Зовнішні ознаки акромегалії дозволяють швидко поставити ймовірний діагноз, але для уточнення даних все одно потрібне повноцінне обстеження. Крім того, недуга швидко прогресує та дає ускладнення, тому діагностика дозволяє встановити ступінь розвитку хвороби. У медичній практиці використовують кілька методів обстеження пацієнтів з акромегалією.
- Рентгенографія.
- КТ головного мозку із контрастуванням..
- МРТ гіпофізу.
- УЗД щитовидної залози.
- Аналіз крові визначення рівня соматропіну.
Наслідки акромегалії
Без належного лікування прогресуюче захворювання здатне значно скоротити термін життя. За сприятливого перебігу пацієнти живуть 10-20 років від початку розвитку патології, при несприятливому - до 3-х років. Інтенсивна терапія дозволяє досягти тривалої ремісії, хоча працездатність людини залишається обмеженою..
