Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) є тривалим поточним захворюванням бронхолегеневої системи, в основі якого лежить порушення прохідності бронхів, ураження легеневої тканини та судин.
Для захворювання характерний кашель (сухий або з мокротинням), задишка та зміна кольору шкірних покривів (сірий, ціанотичний). При приєднанні інфекції стан пацієнта різко погіршується з появою фебрильної лихоманки та гнійного мокротиння при кашлі.
У разі емфізематозного типу захворювання, шкірні покриви пацієнта набувають сіро-рожевого відтінку. З перебігом хвороби наростають ознаки дихальної недостатності і підвищується ризик малігнізації.
Як лікувати хронічну обструктивну хворобу легень
Медикаментозна терапія призначається для попередження обструкції бронхів та зменшення ознак респіраторної недостатності. З лікарських засобів використовуються:
- інгалятори з бронхолітиками (сальбутамол, вентолін) або гормональними препаратами (серетид);
- муколітики для зменшення в'язкості мокротиння (лазолван);
- антибактеріальні засоби (амоксиклав, цефтріаксон).
Терапія призначається довічно, щоб уникнути загострень та покращення якості життя пацієнта. Ефективною вважається озонотерапія та зміна клімату (санаторно-курортне лікування). Крім цього необхідно усунути причину захворювання, інакше лікування не матиме бажаного ефекту. Серед причин ХОЗЛ необхідно звернути увагу на: тютюнопаління; інфекції; екологічну обстановку.
Яку діагностику проходити при хронічній обструктивній хворобі легень
При появі типових для ХОЗЛ симптомів рекомендується звернутися до пульмонога. Лікар після об'єктивного огляду проводить аускультацію легень, при якій виявляється жорстке дихання та різнокаліберні хрипи. Далі досліджується функція дихання за допомогою спірометрії та проводиться цитологічний аналіз мокротиння, що виключає раковий процес. Крім того призначається рентгенографії грудної клітки та бронхоскопія. Наслідки хронічної обструктивної хвороби легень У разі відсутності лікування ХОЗЛ ускладнюється пневмонією, дихальною недостатністю, пневмосклерозом, пневмотораксом, раком. та кардіальною патологією (серцевою недостатністю). Прогресія хвороби призводить до легеневої гіпертензії та розвитку легеневого серця.
