Гіпогонадизм — відхилення, пов'язане зі зменшенням кількості андрогенів на тлі дефіциту тестостерону. Це чоловіче захворювання, яке також називається тестикулярною недостатністю. Характеризується недорозвиненістю статевих органів, вторинних статевих ознак. Як правило, веде до безпліддя.
Хвороба буває вродженою та набутою. Причиною генетичної патології вважається хромосомне порушення. Набута форма гіпогонадизму виникає внаслідок травм, інтоксикації та пухлинних утворень у головному мозку.
Симптоми хвороби залежать від її форми. Наприклад, вроджена патологія проявляється герматофродизмом, що діагностують внутрішньоутробно. Також до симптомів відносять відсутність або невираженість вторинних статевих органів, знижене оволосіння лобка. У підлітковому віці не відбувається мутації голосу. Часто має місце ожиріння за жіночим типом.
Як лікувати гіпогонадизм
Гіпогонадизм лікується гормональною терапією, спрямованою на відновлення балансу чоловічих гормонів. Лікар-уролог підбирає препарати, тривалість їх прийому та дозування для кожного хворого індивідуально залежно від його стану.
Лікарські препарати, як правило, вводяться внутрішньовенно. Через 3 тижні після ін'єкцій призначаються аналізи, за результатами яких лікування коригується та продовжується або зупиняється.
Найбільш ефективним серед наявних є препарат на основі ефірів тестостерону.
Також лікувальні заходи відрізняються залежно від стану вторинних статевих органів.
Яку діагностику проходити за гіпогонадизму.
Діагностують захворювання шляхом ультразвукового дослідження калитки та яєчок.
Згодом беруть лабораторні аналізи крові на рівень тестостерону, пролактину, лютеїнізувального та фолікулостимулювального гормону. Береться аналіз сечі на 17-кетостероїди.
За результатами обстеження приймається рішення про проведення диференціальної діагностики. Вона полягає у дослідженні симптоматичного гіпогонадизму, який розвивається на тлі надлишкового вироблення низки гормонів.
Наслідки гіпогонадизму
Ігнорування симптомів захворювання загрожує розвитком безпліддя, порушенням статевої функції, зниженням якості інтимного життя, психоемоційними збоями.
Надалі за відсутності лікування розвиваються серцево-судинні захворювання, ожиріння та остеопороз.
Надалі при відсутності лікування розвиваються серцево-судинні захворювання, ожиріння й остеопороз.
