Гіпертиреоїдизм — синдром, при якому відзначається підвищений рівень тиреоїдних гормонів внаслідок посилення їх вироблення щитовидною залозою.
Таким чином, спостерігаються такі симптоми:
- психічні розлади (емоційна) лабільність, неврози);
- прискорена мова та розумова діяльність;
- безсоння;
- тремор;
- прискорене серцебиття;
- офтальмопатія;
- підвищене потовиділення, апетит, зниження ваги;
- ендокринна дисфункція (діабет, надниркова недостатність, зниження лібідо, безпліддя, порушення менструального циклу);
- диспепсичні розлади (діарея, метеоризм, біль у животі);
- м'язова слабкість;
- остеопороз.
Як лікувати гіпертиреоїдизм
На сьогодні ендокринологи використовують кілька підходів у лікуванні гіпертиреоїдизму. Тактика ведення пацієнта визначається на підставі результатів обстеження та причини гіперфункції залози.
Медикаментозна терапія передбачає призначення тиреостатиків, що пригнічують секрецію тиреоїдних гормонів, та бета-блокаторів. Крім того, необхідно дотримуватися дієтичного харчування.
Хірургічним методом видаляється уражена ділянка або повністю заліза. Також застосовується радіоактивний йод, який після надходження в організм, накопичується в гіперфункціонуючих клітинах залози і руйнує їх. Після лікування потрібен обов'язковий контроль гормонів і проведення УЗД щитовидки для попередження рецидиву.
Яку діагностику проходити при гіпертиреоїдизмі
Діагностика здійснюється ендокринологом, проте іноді потрібні консультації гінеколога, кардіолога, гастроентеролога та онколога.
Лабораторним способом досліджується рівень тиреоїдних гормонів та ТТГ. Крім цього проводиться УЗД, сцинтиграфія щитовидки, ЕКГ та біопсія залози. Перелічені види діагностики дають змогу не лише встановити ступінь ураження тиреоїдної залози, серця та інших органів, а й встановити справжню причину підвищення щитовидних гормонів.
Гіперфункція залози часто обумовлена дифузним токсичним зобом, тиреоїдитом, вузловим зобом, пухлинами гіпофіза, щитовидки або обтяженою спадковістю.
Наслідки гіпертиреоїдизму
За відсутності адекватного лікування підвищується ризик розвитку такого тяжкого ускладнення гіпертиреоїдизму, як тиреотоксичний криз. Однак також спостерігаються порушення кардіального ритму та малігнізація щитовидної залози.
