Гіпертиреоз — це сукупність клінічних процесів, зумовлених підвищеним виробленням гормонів щитовидної залози трийодтироніну (Т3) та тироксину (Т4). Перенасичення цими гормонами прискорює обмін речовин. Виділяють первинний (щитовидна залоза), вторинний (гіпофіз) та третинний (гіпоталамус) гіпертиреоз. Надлишок гормонів негативно впливає на багато систем організму: нервову, серцево-судинну, репродуктивну, травну, м'язову, імунну.
Як лікувати гіпертиреоз
Лікуванням займається лікар-ендокринолог. Основне завдання терапії — зниження рівня гормонів. Для цього використовуються медикаментозні антитиреоїдні препарати. При значних розмірах щитовидної залози, частих рецидивах захворювань, відсутності ефективності консервативного лікування чи індивідуальної непереносимості ліків застосовується хірургічне висічення частини чи всієї залози. Ще один метод лікування — радіойодотерапія або руйнування клітин за допомогою радіоактивного йоду. Цей спосіб часто поєднується з медикаментозним.
Яку діагностику проводити при гіпертиреозі
Діагноз ставиться на підставі клінічних проявів та лабораторних досліджень. Симптоматика захворювання проявляється з боку різних систем:
- центральної нервової системи — надмірна збудливість, дратівливість, плаксивість, занепокоєння, безсоння, тремор рук;
- офтальмологічні — випинання очного яблука, набряклість повік, дистрофія зорового нерва;
- серцево-судинної — порушення серцевого ритму, артеріального тиску, почастішання пульсу;
- дихальної — задишка, зменшення життєвої ємності легень;
- репродуктивної — порушення менструального циклу, безплідність;
- опорно-рухової — втома, остеопороз, м'язовий параліч;
- метаболічною — зниження ваги при підвищенні апетиту, надмірна пітливість, погіршення стану шкіри та волосся.
Лікар призначає лабораторний аналіз крові для визначення рівня гормонів Т3 та Т4, УЗД щитовидної залози, електрокардіограму, комп'ютерну томографію.
Наслідки гіпертиреозу
Несвоєчасне лікування призводить до посилення негативних наслідків, погано позначається на загальному самопочутті та роботі внутрішніх органів. Неправильно підібрана терапія чи самолікування призводять до розвитку ускладнень, серед яких:
- тахікардія;
- миготлива аритмія;
- застійна серцева недостатність;
- підвищена ламкість кісток, остеопороз;
- втрата зору;
- дермопатія;
- тиреотоксичний криз.
