Гіпоспадія — це вроджена аномалія розвитку пеніса, при якій зовнішній отвір уретри зміщений щодо основи головки. При такій патології отвір сечівника може бути зміщений до основи головки, до венозної борозни, до стовбура статевого органу, або розташовуватися в області мошонки або промежини. Часто гіпоспадія супроводжується викривленням пеніса (хворобою Пейроні). Патологія значно ускладнює процес сечовипускання, що негативно позначається на ерекції, призводить до складнощів при еякуляції. Лікувати аномалію рекомендується у ранньому віці.
Як лікувати гіпоспадію
Лікування гіпоспадії найкраще проводити на першому році життя хлопчика, оскільки не усунений дефект викликає фізичні незручності та моральний дискомфорт. Займається терапією лікар уролог-андролог із досвідом реконструкції геніталій. Спосіб лікування — хірургічна операція. Найбільш оптимальний для втручання вік 8-15 місяців. Умовно операція поділяється на три етапи:
- ортопластика;
- уретропластика;
- меатогланулопластика.
При операції зазвичай використовується загальний наркоз. На період 7-10 днів після хірургічного втручання встановлюється катетер для відведення сечі. Після операції призначається курс антибіотиків.
Яку діагностику проводити при гіпоспадії
Діагностується патологія при первинному огляді новонародженого у пологовому відділенні. Необхідно виключити гермафродитизм у дитини. Для цього застосовують ультразвукову діагностику малого тазу. Захворювання часто супроводжується іншими вродженими вадами сечостатевої системи, тому пацієнту призначають УЗД нирок та сечового міхура, уретроскопію, уретрографію, урофлоуметрію, МРТ органів малого тазу.
Наслідки гіпоспадії
Відсутність терапії негативно позначається на здоров'ї, що призводить до розвитку моральної травми. Ускладненнями в ході хірургічного лікування бувають:
- уретральні нориці;
- стриктури сечовивідного каналу;
- стеноз зовнішнього отвору;
- дивертикул сечовивідного каналу;
- нестача або надлишок шкіри;
- викривлення статевого члена;
- відсутність позитивного ефекту після лікування.
