Уретероцеле - це порок розвитку стінок нижнього відділу сечоводу, який проявляється їх кістоподібним розширенням і випинанням в порожнину сечового міхура. В урологічній практиці розрізняють вроджені та набуті форми цього захворювання. Дана патологія зустрічається у обох статей, але дещо частіше реєструється у жінок.
Специфічних клінічних ознак захворювання немає, за винятком тих рідкісних випадків, коли оболонки сечовипускального каналу випадають через сечовипускальний канал. Це можливо тільки у дівчат або жінок.
Непрямими ознаками захворювання є порушення сечовипускання, ниючий біль в області попереку, хворобливе сечовипускання, рецидиви хронічних інфекцій. При мінімальному уретероцеле ця патологія в основному протікає безсимптомно. У цьому випадку його виявляють випадково при обстеженні пацієнта на предмет інших урологічних патологій.
Як лікувати уретероцеле
Для лікування захворювання необхідно звернутися до уролога. Якщо клінічних ознак захворювання немає, уродинамічних порушень не виявлено, показано лише динамічне спостереження за станом хворого.
Тактику хірургічного лікування вибирає лікар виходячи з тяжкості порушень сечовипускання, форми дефекту, функціонального стану нирок. Обов'язково враховується вік пацієнта, наявність поточних ускладнень та інших аномальних змін в сечовидільної системи.
Перед операцією проводять протимікробну терапію для усунення інфекцій сечовивідних шляхів. Хірургічне лікування проводиться шляхом ендоскопічного втручання, в ході якого розсікається сечовипускальний канал і формується отвір сечоводу. Сучасні реконструктивно-пластичні операції зазвичай проводяться шляхом електроперфорації або електричної дисекції.
Яку діагностику пройти при уретероцеле
Для постановки діагнозу проводяться такі аналізи:
- клінічний аналіз сечі – виявляється лейкоцитурія, еритроцитурія;
- бактеріальний посів сечі – виявляється мікрофлора, характерна для інфекцій сечовивідних шляхів;
- УЗД сечового міхура – дозволяє візуалізувати сечовипускальний канал у вигляді рідкого утворення на стінці органу;
- цистографія – виключається міхурово-сечовідний рефлюкс;
- екскреторна урографія – виявляють порушення наповнення сечового міхура;
- цистоскопія (у дорослих пацієнтів).
При складному визначенні тактики лікування додатково призначається комп'ютерна томографія, радіоізотопне сканування, ангіографія.
Наслідки уретероцеле
Хворі з безсимптомним перебігом захворювання підлягають динамічному спостереженню за своїм станом, а прооперовані з приводу уретероцеле підлягають обов'язковому диспансерному спостереженню. Це необхідно для профілактики і своєчасного усунення можливих ускладнень: уростазу, циститу, пієлонефриту, сечокам'яної хвороби.
