Піодермія - захворювання, що виявляється гнійним запаленням шкіри, її придаткових утворень і підшкірно-жирової клітковини. Гнійничкові захворювання шкіри досить часто зустрічаються в дерматологічній практиці, особливо у пацієнтів дитячого віку, і широко поширені серед хірургічних патологій псоріаз, короста, атопічний дерматит та інші шкірні захворювання.
Залежно від збудника розрізняють поверхневу і глибоку стафілодермію, стрептодермію і змішану стрептостафілодермію. Найбільш поширені види піодермії:
- остіофоллікуліт, фолікуліт, сикоз – гнійні запальні процеси у волосяних фолікулах;
- фурункул – гнійно-некротичне ураження волосяних фолікулів і підшкірно-жирової клітковини;
- карбункул - кілька фурункулів, які об'єднані загальним інфільтратом;
- абсцес – гнійне запалення з ознаками некрозу на обмеженій ділянці;
- везикулопустульоз – запалення гирл мерокринних залоз;
- стрептококове імпетиго – характеризується утворенням пухирів, наповнених серозно-гнійним вмістом;
- ектима — глибоке пошкодження тканин з утворенням виразок;
- стрептостафілококове імпетиго – проявляється пухирями в осередках еритеми та ін.
Важкі форми захворювання супроводжуються лихоманкою, запаленням лімфатичних судин і вузлів, утворенням великих косметичних дефектів на різних ділянках тіла.
Як лікувати піодермію
При підозрі на піодермію необхідно звернутися за медичною допомогою до дерматолога. Лікування захворювання засноване на застосуванні медикаментозної терапії. Для усунення поверхневих вогнищ захворювання використовують анілінові барвники, антисептики, антибактеріальні препарати для зовнішнього застосування. Для лікування великої, глибокої, рецидивуючої і хронічної піодермії призначають системні фармацевтичні препарати. Це антибіотики, сульфаніламіди, глюкокортикостероїди, системні ретиноїди та імунобіологічні засоби.
При лікуванні глибоких форм захворювання хороші результати досягаються із застосуванням УВЧ-терапії.
У всіх випадках хворому показано збалансоване і багате вітамінами харчування з обмеженням вуглеводів і солі, за винятком алкоголю. На уражених ділянках волосся зістригають, видаляти їх голінням заборонено.
Яку діагностику пройти при піодермії
Основна увага при постановці діагнозу приділяється клінічному обстеженню. Для виявлення збудника відбирають гнійний вміст, який потім піддають бактеріологічному дослідженню. Додаткову діагностичну інформацію отримують при проведенні клінічного аналізу крові, визначенні рівня глюкози в ній. Диференціальна діагностика проводиться щодо сифілітичної пухирчатки, бульозного епідермолізу, простого герпесу, споротрихозу, туберкульозу шкіри та ін.
Наслідки піодермії
При відсутності адекватної терапії існує ризик прогресування і наростання тяжкості захворювання. При цьому можуть виникнути такі ускладнення, як лімфангіт, лімфаденіт, менінгіт, сепсис.
