Дерматоміозит являє собою поширене ураження сполучної тканини запального характеру, для якого притаманний прогресуючий перебіг із залученням до патологічного процесу м'язових волокон.
Клінічна картина при дерматоміозиті представлена такими симптомами:
- м'язова слабкість, яка наростає поступово (кілька років);
- періорбітальна набряклість;
- висип над повіками, на вилицях, крилах носа, спині та суглобових областях;
- еритематозні плями на пальцях, лущення, гіперемія долонь;
- кон'юнктивіт, стоматит;
- суглобовий синдром;
- ділянки пігментації та депігментації.
Передує появі основних симптомів поліартралгія, синдром Рейно та шкірні висипання.
Як лікувати дерматоміозит
У разі гіпофункції дихальної системи та неадекватності дихання необхідна інтубація трахеї та проведення ШВЛ. З медикаментозних засобів призначають саліцилати та гормональні препарати для зменшення вираженості запального процесу. Довела свою ефективність пульс-терапія.
За відсутності результатів лікування гормональними медикаментами, застосовуються імуносупресори (метотрексат). Також використовується прозерин, кокарбоксилаза, імуноглобулін і вітаміни В. За необхідності проводиться плазмаферез.
Яку діагностику проходити за дерматоміозиту
Діагностикою хвороби займається ревматолог, однак у разі дифузного ураження потрібна консультація кардіолога, пульмонолога, невролога, гастроентеролога та ендокринолога.
Діагноз встановлюють на підставі типових клінічних ознак, збільшення рівня серомукоїду, сіалових кислот, трансаміназ, фібриногену та змін на ЕКГ.
Також проводять гістологічне дослідження шкірно-м'язового матеріалу, рентгенографію легень і суглобів.
Наслідки дерматоміозиту
Системне ураження сполучної тканини в разі прогресії захворювання призводить до:
- ураження поперечно-смугастого типу м'язів, що проявляється слабкістю в шиї, плечовому поясі, стегновій ділянці та ускладнює рухову активність;
- порушення мовлення, ковтання, поперхівання - при поширенні процесу на мускулатуру глотки і стравоходу;
- діафрагмальної дисфункції, за якої відзначається гіповентиляція і пневмонія;
- кардіальної патології (міокардиту);
- гломерулонефриту;
- поліневриту;
- гіпофункції надниркових залоз і репродуктивних залоз.
Во избежание осложнений, рекомендуется своевременно обращаться к врачу.
