Синдром хронічної втоми — це хронічне постінфекційне захворювання, для якого характерно невмотивований прояв загальної слабкості, при якому людина не може брати участь в активному повсякденному способі життя.
Ознаки захворювання:
- апатія;
- депресія;
- невмотивовані зміни настрою;
- дратівливість;
- спалахи гніву;
- зниження працездатності протягом останнього півріччя;
- порушення сну та сон, що не приносить відпочинку;
- періодичний головний біль;
- генералізована м'язова слабкість;
- міалгії;
- артралгії;
- підвищення температури;
- збільшення регіонарних лімфатичних вузлів та болючість;
- біль та першіння у горлі.
Як лікувати синдром хронічної втоми
Лікуванням синдрому хронічної втоми займається лікар-невролог та лікар-психіатр. Також потрібна консультація лікаря-терапевта. Терапія синдрому хронічної втоми полягає у зниженні психологічних навантажень та нормалізації психоемоційного стану, організації режиму дня та правильному чергуванні періодів роботи та відпочинку. Призначається прийом седативних та імуномоделюючих препаратів рослинного походження. Крім цього, призначаються фізичні навантаження, тривалість та інтенсивність яких залежатиме від індивідуальних особливостей пацієнта.
Яку діагностику проходити при синдромі хронічної втоми
Для встановлення діагнозу лікар проводить збір анамнестичних даних та огляд пацієнта, після чого призначає проведення лабораторних методів дослідження:
- загального аналізу крові;
- біохімічного аналізу крові;
- визначення рівня гормонів у крові;
- вивчення імунного статусу.
Остаточний діагноз встановлюється за результатами огляду, оцінки скарг пацієнта та наявності симптомів захворювання.
Наслідки синдрому хронічної втоми
Своєчасна діагностика кваліфікованого фахівця дозволить уникнути виснаження організму, розвитку нервово-психічних розладів та захворювань.
