Гіпоксія є патологічним станом, при якому спостерігається недостатнє насичення киснем органів і тканин. Гіпоксія реєструється при безлічі захворювань більшою чи меншою мірою. Короткочасне зниження кисневого насичення також спостерігається при підвищеній потребі в кисні (при фізичній активності, запиленому, накуреному приміщенні).
Найбільш чутливі до гіпоксії нервова, серцево-судинна системи, внаслідок чого спостерігаються такі клінічні ознаки:
- аритмії, ниткоподібний пульс;
- прискорене дихання;
- гіпотонія;
- блідість шкірних покривів із наступним ціанозом;
- підвищене потовиділення;
- похолодання кінцівок;
- сплутаність свідомості, непритомність;
- запаморочення;
- виражена слабкість.
Як лікувати гіпоксію
Тяжка гіпоксія вимагає госпіталізації до реанімаційного відділення для забезпечення подачі кисню через лицьову маску або ендотрахеальну трубку. Легкий ступінь найчастіше виявляється випадково. З появою вищеописаних симптомів необхідно звернутися до терапевта, який призначить проведення додаткової діагностики виявлення причини кисневого «голодування».
Лікування залежить від причини розвитку та включає:
- корекцію поживного раціону;
- часті прогулянки на свіжому повітрі;
- хірургічне лікування патології серцево-судинної системи;
- медикаментозну терапію захворювань дихальної, нервової системи
Яку діагностику проходити при гіпоксії
До діагностики кисневого «голодування» входить опитування скарг пацієнта, особливостей перебігу основного захворювання та об'єктивний огляд. З додаткових інструментальних та лабораторних методів призначається проведення:
- пульсоксиметрії, що дозволяє протягом кількох секунд визначити рівень насичення киснем тканин (достатній рівень становить 95% і від);
- хімічного аналізу крові, що визначає газовий склад
Також потрібна діагностика головного мозку, черевної порожнини, малого тазу для визначення причин гіпоксії (УЗД, томографія, рентгенографія).
Наслідки гіпоксії
Довгострокова гіпоксія призводить до розвитку енцефалопатії, стенокардії, ренальної, кардіальної дисфункції, дихальної недостатності та гіпоксичної коми. Щоб уникнути розвитку коми, необхідно своєчасно діагностувати захворювання, яке спровокувало зниження кисневого насичення, а також розпочати патогенетичне лікування.
