Шизофренія - це психічне захворювання, що виявляється порушенням розумових та емоційних реакцій. До характерних симптомів патології відносяться галюцинації та марення. Людина чує неіснуючі голоси, сприймає власні думки та відчуття як чужі, нав'язані кимось. Непоодинокі прояви дезорганізованості мови, головна причина яких - соціальна дисфункція. Хворий перестає адекватно сприймати те, що відбувається, найчастіше агресивно реагує на людей, втрачає здатність відрізняти реальність від фантазії.
Як лікувати шизофренію
Пацієнтів із підозрою на шизофренію направляють до психіатра. Методик, що забезпечують повноцінне лікування без ризику розвитку рецидиву, немає, тому діяльність лікаря спрямована на пом'якшення симптомів та підтримання стану хворого в нормі. Якщо причина шизофренії полягає в алкоголізмі, депресії тощо, підбір терапевтичних засобів здійснюється за їх урахуванням. Спочатку усувається початкова патологія, і потім виробляється активна боротьба з вторинним недугою.
Лікування обов'язково має бути комплексним. Як правило, терапія включає такі заходи щодо боротьби з хворобою:
- регулярні розмови із психіатром;
- групова терапія;
- прийом медикаментозних препаратів.
Лікарські препарати призначаються лікарем за індивідуальною схемою кожного пацієнта. Найпоширеніша категорія медикаментозних засобів, що використовуються при шизофренії, - нейролептики. Тривалість курсу лікування залежить від тяжкості стану пацієнта. Помітний терапевтичний ефект зазвичай досягається вже через 1-2 тижні після початку прийому нейролептиків.
Яку діагностику проходити при шизофренії
У більшості випадків для діагностування психічного розладу достатньо оцінки поведінки пацієнта та розмови з ним щодо основних симптомів. Потрібну інформацію лікар також одержує від родичів хворого. Однак для виключення наявності соматичних захворювань іноді проводиться додаткова діагностика, яка складається з таких процедур:
- біохімічний аналіз крові;
- ЕКГ;
- ЕЕГ;
- МРТ мозку.
Наслідки шизофренії
Результат лікування багато в чому залежить від підтримки пацієнта оточуючими (друзями, родичами). При несприятливому перебігу недуга призводить до інвалідності, тому діагноз не знімається остаточно життя. Якщо напади параної не зникають тривалий час, потрібна термінова госпіталізація для запобігання суїциду з боку хворого.
