Криптит є захворювання пазух ректального відділу кишечника запального характеру внаслідок інфікування крипт. Симптоматично запідозрити патологію вдається на підставі наступних симптомів:
- больові відчуття в області ануса (прокталгія) різної інтенсивності та характеру (ноючі, стріляючі);
- печіння, тяжкість у задньому проході;
- відчуття стороннього тіла;
- кров у калі;
- спазм ануса;
- при виділенні гною турбує періанальний свербіж.
За наявності вже сформованого гнійника больовий синдром набуває пульсуючого характеру і пов'язаний з актом дефекації. Для зменшення болю пацієнти затримують процес спорожнення кишківника, що посилює процес.
Як лікувати криптит
Лікування захворювання визначає проктолог з урахуванням результатів обстеження. Консервативна тактика застосовується за відсутності ускладнень. Вона включає:
- мікроклізми з коларголом;
- "посилена" гігієна (підмивання після кожної дефекації, щоденні п'ятнадцятихвилинні ванни, для яких підходить слабкий розчин марганцівки);
- дієтичне харчування з винятком гострих, кислих страв, соління та алкоголю.
Окремо слід сказати про профілактику запорів, яка полягає у корекції харчування (необхідно збільшити вміст клітковини, круп, овочів та фруктів). Що стосується проносних засобів, то вони не рекомендуються, так як рідкий стілець сприяє набряклості прямої кишки і додатковому подразненню.
За відсутності ефекту консервативних методик проводять розтин абсцесу.
Яку діагностику проходити під час криптиту
Після опитування скарг, анамнезу хвороби проводиться ректальне пальцеве дослідження для визначення болючої ділянки та оцінки ступеня набряклості. З інструментального обстеження проводиться:
- аноскопія;
- ректороманоскопія;
- біопсія;
- ультрасонографія ректальним датчиком;
- проктографія;
- фістулографія (дозволяє виявити наявність нориць).
Наслідки криптиту
Запалення, що тривало зберігається, призводить до хронізації процесу, поширенню патологічного процесу на навколишні тканини з розвитком проктиту, кишкових свищів і парапроктиту.
Хронічний перебіг спостерігається у разі, коли не вдається усунути фактор, що провокує запалення. В результаті цього відбувається рубцювання прямокишкових стінок, формування нориць і поява грубої рубцевої тканини, що зменшує розтяжність кишки і призводить до хронічних запорів.
