Дисхезія (також дисхезія) - це захворювання, яке характеризується порушеним процесом дефекації. Дисхезія - один із різновидів закрепу. Причини порушення криються в неузгодженості дій м'язів таза й анального сфінктера. Розлад діагностують, якщо близько чверті або більше актів дефекації порушені через м'язову неузгодженість. При цьому розлад повинен мати місце щонайменше протягом трьох місяців, інакше діагноз не ставиться, а хворому призначається комплекс терапії.
Симптоми дисхезії полягають у:
- відчуття натягнутості в районі заднього проходу;
- відчуття надмірної натуженості;
- відчуття неповної евакуації;
- напруження м'язів у районі заднього проходу.
У деяких випадках хворим допомагає легке натискання пальцями під час дефекації - це також є ознакою наявності розладу.
Як лікувати дисхезію
Для лікування дисхезії не можна застосовувати проносні засоби. Лікар прописує біофідбек-терапію. Така методика лікування дає змогу домогтися розслаблення м'язів, скорочення черевної стінки й усунення симптомів. Таку терапію проводять далеко не в кожній клініці, і вона потребує ведення кількома лікарями:
- фізіотерапевтом;
- дієтологом;
- гастроентерологом;
- поведінковим терапевтом.
Яку діагностику проходити в разі дисхезії
Діагностика проводиться шляхом аноректальної манометрії. Якщо ця процедура не дала суттєвого однозначного результату, вдаються до методу експульсії балона з прямої кишки. Також ефективний метод діагностики дисхезії - застосування магнітно-резонансної дефекографії.
Наслідки дисхезії
Тривала відмова від лікування може спричинити такі ускладнення, як:
- нпорушення всього шлунково-кишкового тракту;
- погана засвоюваність і порушена всмоктуваність поживних речовин;
- болі та різі в нижній частині живота;
- хронічні закрепи.
Що довше пацієнт відмовляється від візиту до лікаря у зв'язку із закрепом, то складнішим і довшим буде лікування цього розладу.
