Гангліоневрит - запальне захворювання нервового вузла (ганглія) і нервових стовбурів, що розташовуються поруч. Клінічні прояви залежать від характеру перебігу патології. Розвиток запального процесу у нервових вузлах шийного відділу супроводжується вегетативними розладами, спазмами судин, підвищенням центральної температури тіла. Поразка ганглія шийно-грудного відділу характеризується розвитком больового синдрому у сфері серця. При ураженні тазових та поперекових вузлів спостерігаються нападоподібні болі в зоні малого тазу, стегон, живота. У нічний час больовий синдром посилюється, провокуючи виражену астенію.
Як лікувати гангліоневрит
Купірування больового синдрому проводиться препаратами на основі анальгіну. При виражених болях показано внутрішньовенне введення анестетиків (Новокаїн, Прокаїн) або прихребетна блокада в зоні ураження вузла. Призначається антибактеріальна (відповідно до етіології захворювання) та противірусна терапія.
При підвищеній активності вегетативної нервової системи на тлі гангліоневриту проводиться лікування із застосуванням нейролептиків, н-холінолітиків, антиспазмодиків. У разі зниження активності симпатичної системи призначаються кальційвмісні препарати, глюконова кислота та холіноміметики.
У лікуванні патології активно застосовуються методи фізіотерапевтичного впливу — УФО-, УВЧ-терапія, електрофорез, пелоїдні (грязьові) аплікації. За наявності стійкого больового синдрому, що не піддається медикаментозній корекції, доцільним є проведення ендоскопічної симпатектомії — резекції ураженої ділянки симпатичного відділу.
Яку діагностику проходити при гангліоневриті
Діагностувати запальну поразку ганглія можливо на підставі:
- фізикального огляду пацієнта;
- наявності вазомоторних та чутливих розладів.
Додатково призначається ряд інструментальних досліджень:
- рентгенографія хребта;
- ЕНМГ (міографія);
- ультразвукове дослідження органів малого тазу та ШКТ.
Для визначення основного збудника інфекції призначається серологічне дослідження.
Наслідки гангліоневриту
Можливі ускладнення гангліоневриту:
- місцеві інфекційні ураження;
- запалення рогівки очного яблука;
- розвиток транзиторного порушення зору.
Рідше виникає енцефалопатія, запалення тканин мозку на тлі герпетичної чи вірусної інфекції.
