Гнійний менінгіт - запалення мозкових оболонок, що розвивається внаслідок проникнення в організм патогенної мікрофлори гнійного типу (стрептококи, менінгококи). Інкубаційний період захворювання становить від 24 години до 5 днів. Патологія розвивається гостро, супроводжується вираженою клінічною картиною:
- підвищення центральної температури тіла до 40 ° С;
- напади головного болю;
- нудота, що супроводжується багаторазовим блюванням;
- зростання рухової та психічної активності;
- напади судом;
- можливі втрата свідомості та галюцинування.
У перші години гострого перебігу патології проявляється менінгеальна симптоматика, що наростає на третій день.
Як лікувати гнійний менінгіт
Лікування гнійного менінгіту проводиться у стаціонарних умовах. Терапія амбулаторно або у домашніх умовах виключена. Невідкладна допомога полягає у проведенні спинномозкової пункції з подальшим взяттям ліквору та його бактеріологічним дослідженням. Після виявлення основної причини та етіології менінгіту призначається терапія антибактеріальними препаратами ампіцилінової групи у поєднанні з цефалоспоринами. При неможливості встановити справжню природу патології призначається стартове лікування, що складається у внутрішньом'язовому введенні аміноглікозидів.
Для зниження набряку мозку застосовується дегідратаційна терапія, спрямовану виведення з організму надлишкової рідини. При необхідності призначається симптоматичне лікування та прийом гормонів кортикостероїдного підкласу.
Яку діагностику проходити при гнійному менінгіті
Для підтвердження менінгіту проводиться спинномозкова пункція з подальшою діагностикою вилученого ліквору. Діагностика збудника проводиться за допомогою посіву та мікроскопії спинномозкового ліквору. Додаткові дослідження:
- лабораторне дослідження шкірних висипів;
- рентгенографічне обстеження придаткових пазух носа;
- МРТ легень.
Наслідки гнійного менінгіту
При не розпочатому вчасному лікуванні та необігу за медичною допомогою при гнійному менінгіті можливі такі ускладнення:
- набряк головного мозку;
- порушення функціонування важливих відділів;
- порушення роботи серцево-судинної системи;
- септичний шок із подальшим розвитком поліорганного синдрому;
- вторинне скупчення гнійного секрету в оболонці мозку;
- гіпокортицизм (гіпофункція кори надниркових залоз);
- тотальна гнійна поразка структур очного яблука.
