Гельмінтоз — це група захворювань, що викликаються хробаками-паразитами (гельмінтами). Збудники гельмінтозу потрапляють до людського організму і там розмножуються. Найчастіше уражається кишечник, але деякі паразити поширюються на легені, печінку, мозок, м'язи. Перебуваючи в організмі носія, вони стають причиною алергічних проявів, механічного пошкодження тканин органів, перешкоджають всмоктуванню корисних речовин у кишечнику. Гельмінтами найчастіше страждають діти. Захворювання проходить гостру та хронічну фазу, кожна з яких має свої характерні ознаки.
Як лікувати гельмінтоз
Лікуванням гельмінтів займається лікар-паразитолог. Лікування призначається виходячи з проведеної діагностики, спрямоване проти виявленого типу паразитів. Схема прийому медикаментозних препаратів призначається фахівцем з урахуванням загального стану хворого, його віку, хронічних патологій. Призначаються протипаразитарні препарати та симптоматичне лікування, а також сорбенти, гепатопротектори, ферменти.
Яку діагностику проходити при гельмінтозі
Для зараження гельмінтами характерні такі ознаки:
- біль в шлунку;
- підвищення температури;
- загальна слабкість;
- кашель;
- анемія;
- кишкова непрохідність;
- шкірні висипання;
- зниження ваги;
- розлад травлення;
- метеоризм;
- дратівливість;
- головний біль;
- еозинофілія.
У деяких випадках захворювання протікає без симптомів, клінічна картина розмита. Для виявлення гельмінтів призначається низка досліджень:
- аналіз калу на яйця гельмінтів;
- мікроскопічний аналіз;
- макроскопічний аналіз;
- діагностика крові на мікрофілярії;
- дослідження жовчі та вмісту 12-палої кишки;
- біопсія м'язової тканини;
- загальний аналіз крові;
- дослідження мокроти;
- УЗД;
- рентгеноскопія;
- ФГДС.
Для достовірності аналізів рекомендується повторювати їх кілька разів.
Наслідки гельмінтозу
Відсутність лікування негативно впливає на здоров'я. Ступінь ураження залежить від типу гельмінтів та ступеня інвазії. Найбільш небезпечними вважаються:
- кишкова непрохідність;
- ушкодження стінок кишечника;
- запалення очеревини;
- жовтяниця;
- гнійні утворення печінки;
- аспірація;
- множинне ураження внутрішніх органів.
