Кольпіт – це запальна хвороба слизової оболонки піхви, що викликається патогенними бактеріями, грибами, трихомонадами, вірусом генітального герпесу. Для захворювання харктерні осередкові запальні відхилення або дифузні – з поширенням на вульву чи шийку матки.
Найбільш характерним симптомом захворювання є поява серозно-гноевидних білків. Пацієнтки скаржаться на свербіж та печіння в області піхви та вульви. Патологія перешкоджає статевим відносинам, проявляється болями під час сечовиділення. У разі тяжкого перебігу хвороби можливе погіршення загального стану, підвищення температури, порушення сну.
Як лікувати кольпіт
При появі перших симптомів патології пацієнтці необхідно записатися прийом до лікаря-гінеколога. У разі підтвердження діагнозу кольпіту хворий буде прописано лікувальний курс.
- Санація зовнішніх статевих органів та спринцювання піхви настоями ромашки або шавлії, розчином хлорофіліпту, фурациліну, перманганату калію.
- Антибактеріальна терапія. Вагінальні таблетки та супозиторії з антибіотиками, протигрибковими засобами. При трихомонадної інфекції застосовується метронідазол внутрішньо або у вигляді вагінальних свічок.
- Терапія супутніх патологій (вульвіт, цервіцит).
- Заборона статевих зв'язків до одужання.
- Обстеження та лікування статевого партнера.
Після закінчення курсу терапії контроль ефективності лікування здійснюється шляхом бактеріологічного дослідження слизової оболонки піхви.
Яку діагностику проходити при кольпіті
Після ретельного вивчення скарг пацієнтки, збору анамнестичних даних лікар призначає обстеження.
- Гінекологічний огляд у дзеркалах виявляє набряклу та почервонілу слизову оболонку піхви. При дотику до неї спостерігається кровоточивість. Можливе виявлення на її поверхні гнійного та серозного нальоту. При тяжкій формі кольпіту є дефекти епітелію у вигляді червоних вузликів і точкових крововиливів.
- Кольпоскопія з біопсією вмісту піхви, каналу шийки матки.
- Бактеріологічне та гістологічне дослідження відібраного матеріалу.
Наслідки кольпіту
Лікування кольпіту слід розпочинати на ранній стадії під наглядом гінеколога, самолікування виключається. При пізньому зверненні пацієнтки до лікаря підвищується ризик розвитку таких захворювань як цистит, бартолоніт, цервіцит, ускладнення вагітності.
