Глосит - запалення тканин язика. Причини розвитку: бактерії (стафілококи, стрептококи), вірус герпесу, термічні та хімічні опіки, механічні ушкодження, часте застосування освіжувачів та ополіскувачів, куріння, зловживання алкоголем. Хронічна форма захворювання виникає при пошкодженнях язика загостреними краями протезів, зубів, пломб.
Симптоми:
- нехарактерний колір і структура язика;
- наліт;
- печіння;
- біль під час пережовування, ковтання, розмови;
- порушення смакових рецепторів;
- набряк;
- підвищене слиновиділення;
- ерозії.
Як лікувати глосит
Для зменшення болю стоматолог рекомендує використовувати анестетики (Тримекаїн, Піромекаїн або Лідокаїн), а харчуватися супами, пюре, рідкими кашами. Для полоскання призначає приймати слабкий розчин Фурациліну, Хлоргексидину або марганцівки. Під час терапії ефективні такі методи:
- змащування сухого язика сумішшю Анестезіну і Гліцерину;
- дезінфекція розчином Ротокану або Ромазулану;
- прийом пантотенату для регуляції кальцій-фосфорного обміну;
- кріодеструкція;
- використання кератолітиків, блокад із вмістом Тренталу і Новокаїну;
- санація та дотримання гігієни.
Яку діагностику проходити при глоситі
Завдяки яскраво вираженим симптомам, найчастіше, лікар ставить діагноз уже після огляду пацієнта. Для визначення характеру і ступеня тяжкості глоситу застосовують цитологічні, біохімічні, бактеріологічні методи діагностики.
З метою виключення ймовірності появи глоситу внаслідок захворювання на сифіліс проводять RPR-тест і мікроскопію зішкряба на бліду трепонему. Інші збудники дає змогу визначити ПЛР-діагностика та ІФА.
Наслідки глоситу
Якщо вчасно не зайнятися лікуванням глоситу, крім типових симптомів виникають такі ускладнення:
- абсцес;
- ерозії на язиці;
- гострий біль;
- підвищення температури;
- збільшення регіонарних лімфатичних вузлів;
- напади задухи;
- перехід інфекції на слизову оболонку рота;
- затруднене пережовування, іноді - повна відмова від прийому їжі.
За появи перших ознак глоситу потрібно негайно звернутися до стоматолога.
