Залізодефіцитна анемія являє собою синдром, в основі виникнення якого лежить недостатній рівень заліза, що призводить до порушення синтезу гемоглобіну.
Симптоматично анемія проявляється:
- гіпоксією мозку (підвищена стомлюваність, шум у вухах, запаморочення, сонливість, втрата свідомості);
- прискореним серцебиттям;
- задишкою;
- сухістю шкіри, ламкістю волосся;
- блідістю шкірних покривів;
- стоматитом;
- емоційною лабільністю, зниженням концентрації та розумової активності;
- диспепсичними розладами (тяжкість у шлунку, метеоризм).
Як лікувати залізодефіцитну анемію
Під час лікування головним завданням вважається нормалізація рівня гемоглобіну шляхом медикаментозної корекції (ферум-лек, сорбіфер) і зміни поживного раціону, збільшуючи вживання телятини, печінки, язика і яловичини.
Крім того, необхідно встановити причину зниження гемоглобіну і заліза, що дасть змогу впливати на патологічний стан не тільки медикаментозно, а й етіологічно.
Виникнення синдрому найчастіше зумовлене тривалою кровоточивістю (під час менструації, виразкового ураження травного тракту), захворюваннями крові (гемофілією), масивною кровотечею (операції, травми), ренальною недостатністю, анорексією, раковим процесом, патологією шлунка або кишківника (гастрит, стан після часткового видалення органів).
Яку діагностику проходити в разі залізодефіцитної анемії
Запідозривши в себе перераховані вище симптоми, необхідно звернутися до терапевта, після чого знадобиться консультація гастроентеролога, невролога, проктолога, гематолога, кардіолога, гінеколога й онколога.
Залежно від передбачуваної причини анемії, призначається проведення лабораторної діагностики з дослідженням рівня гемоглобіну, сироваткового заліза, еритроцитів та інших формених елементів.
З інструментальних методик використовують колоноскопію, фіброгастродуоденоскопію, томографію, УЗД малого таза, черевної порожнини, гінекологічний огляд і пункцію кісткового мозку.
Наслідки залізодефіцитної анемії
Зниження рівня гемоглобіну призводить до поступової прогресії анемії, зниження імунного захисту, маси тіла, погіршення апетиту, збільшення частоти втрати свідомості, ризику інфікування та розвитку міокардіодистрофії.
