Скарлатина - це гостре інфекційне захворювання, викликане стрептококом групи А, з повітряно-краплинним, аліментарним та контактним шляхами передачі інфекції. Інкубаційний період триває від одного до десяти днів, захворювання завжди починається гостро, з різким підвищенням температури. Найважливішою ознакою патологічного процесу, що розвивається, буде наявність елементів висипу на шкірі обличчя і шиї з подальшим поширенням на бічні поверхні тулуба, згини кінцівок, зовнішню поверхню сідниць. Шкірні складки та згини в смугах злитого висипу.
Крім цього симптомами скарлатини будуть:
- нездужання;
- підвищення температури;
- головний біль;
- слабкість;
- тахікардія;
- зниження тиску;
- болючі відчуття при ковтанні;
- обмежена гіперемія м'якого піднебіння та задньої стінки глотки;
- збільшення регіонарних лімфатичних вузлів;
- наліт мовою (на початку захворювання білий, до 5 дня стає яскраво-червоним);
- блідість носогубного трикутника.
Як лікувати скарлатину
При виникненні перелічених вище симптомів необхідно записатися на прийом до лікаря-інфекціоніста. Лікувальні заходи полягають у дотриманні постільного режиму, прийомі пеніциліну, макролідів або цефалоспоринів, антигістамінних препаратів та полівітамінних комплексів.
Не слід забувати, що вибір медикаментозних препаратів залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та перебігу хвороби. Самолікування може призвести до ускладнень захворювання.
Яку діагностику проходити при скарлатині
Для встановлення та диференціації діагнозу лікар проведе огляд та опитування пацієнта, після чого призначить проведення загального та біохімічного аналізу крові, а також аналізу сечі. У деяких випадках можливе проведення дослідження на виявлення антигенів стрептококів. Додаткові методи діагностики зазвичай не застосовуються, оскільки клінічна картина скарлатини досить типова.
Наслідки скарлатини
Своєчасне звернення до кваліфікованого фахівця дозволить виявити захворювання на ранній стадії розвитку та уникнути розвитку гнійного отиту, некротичного та гнійного лімфаденіту, дифузного гломерулонефриту та міокардиту.
