Цервіцит — це гострий або хронічний запальний процес, який охоплює вагінальну частину шийки матки. Хвороба вважається патологією нижнього відділу сечостатевої системи у жінок, характеризується інфекційним або неінфекційним шляхом зараження. Інфекційний цервіцит спровокований хламідіями, уреаплазмою, мікоплазмою, генітальним герпесом, трихомоніазом, гонореєю або ВПЛ. Неінфекційний цервіцит розвивається внаслідок травм або злоякісних утворень.
Як лікувати цервіцит
Лікуванням займається гінеколог. Важливо правильно визначити першопричину запалення, відповідно до чого призначається курс терапії. Рекомендуються антибактеріальні засоби, противірусні препарати, які призначаються в залежності від результатів досліджень. У деяких випадках партнер жінки також потребує лікування. При малій ефективності медикаментозної терапії можливо малоінвазивне хірургічне лікування:
- діатермокоагуляція;
- лазеротерапія;
- кріотерапія.
Контроль якості лікування регулюється за допомогою кольпоскопії і лабораторних аналізів.
Яку діагностику проходити при цервіциті
Захворювання іноді протікає без видимих симптомів. Найчастіше жінка скаржиться на різні виділення сіруватого, білястого або зеленуватого відтінку рідкої або густої консистенції. Можливі хворобливі відчуття під час статевого акту, кров'янисті виділення після нього. Лікар-гінеколог проводить гінекологічний огляд для виявлення причин. Призначаються інструментальні та лабораторні дослідження:
- бакпосів на мікрофлору і чутливість до антибіотиків;
- ПЛР-діагностика;
- цитоморфологічний аналіз;
- мікроскопічна діагностика мазка;
- кольпоскопія.
Наслідки цервіциту
Порушення цілісності епітелію цервікального каналу веде до утворення ерозій, дисплазії, а потім до безпліддя. За відсутності лікування інфекційні процеси поширюються, що провокує розвиток аднекситу або ендометриту.
