Поліневропатія є сукупністю захворювань, котрим характерне поразка периферичних нервів. Виділяють два основні типи патологічних змін:
- аксональне ушкодження;
- демієлінізація.
Симптоматика залежить від поширеності ураження нервів. Вона включає:
- млявий параліч;
- м'язова слабкість;
- симетрична м'язова атрофія;
- втрата чутливості у формі «шкарпеток», «рукавички»;
- дисфункція дихальної мускулатури (синдром Гійєна-Барре);
- пригнічення сухожильних рефлексів.
При ураженні товстого типу волокон страждає вібраційний вид чутливості, а при залученні до патологічного процесу тонких волокон втрачаються больові та температурні відчуття.
У разі аксональної поліневропатії спостерігається сухість шкіри, порушення контролю над судинним тонусом, прискорене серцебиття, зниження артеріального тиску, лібідо та дисфункція травного тракту.
Як лікувати поліневропатію
За наявності спадкових факторів лікування симптоматичне. Якщо хвороба спричинена інтоксикацією, порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту та обмінними процесами – терапія спрямована на зниження вираженості клінічних проявів.
Ефективного медикаментозного лікування поліневропатії немає. Спеціаліст рекомендує займатися лікувальною фізкультурою. При розвитку захворювання людина повинна підтримувати всі органи та системи, для зниження вираженості м'язової слабкості.
Яку діагностику проходити при поліневропатії
Постановкою діагнозу займається лікар-невролог. Він збирає повний анамнез про пацієнта, включаючи його спосіб життя, наявність супутніх захворювань та клінічну картину, що спостерігається.
Фахівець збирає інформацію щодо розвитку міастенії, атрофії у найближчих родичів. Потім проводиться оцінка чутливості та рефлексів.
Запідозривши поліневропатії, пов'язані з ураженням важкими металами, рекомендується здати загальний аналіз крові та сечі. Також за необхідності призначається проведення біопсії.
Наслідки поліневропатії
Хронічна форма захворювання відрізняється сприятливим прогнозом. Майже 90% пацієнтів вдається досягти стадії постійної ремісії. Спадкова форма захворювання важко піддається лікуванню та постійно прогресує. Людям доводиться адаптуватись до власного стану.
Прогресування захворювання здатне призвести до повної втрати працездатності та значно погіршити якість життя людини.
