Грибкові захворювання шкіри — група недуг, збудники яких — нитчасті гриби. Зараження відбувається через предмети побуту або контакт із хворим. Відбувається послаблення захисних функцій шкіри.
Симптоми:
- почервоніння, свербіж, висипання;
- рани;
- неприємний запах;
- лущення, попрілості шкіри;
- зниження імунітету, загальна слабкість;
- нежить.
Як лікувати
Лікування вимагає:
- дотримання заходів особистої гігієни;
- застосування системних протигрибкових засобів (ітраконазол, флуконазол, кетоконазол);
- нанесення на шкіру 60%-го розчину гіпосульфіту натрію та 6%-го розчину соляної кислоти;
- використання зовнішніх антимікотиків (кетоконазол, оксиконазол, біфоназол, клотримазол).
Якщо псоріаз поширений на волосистій частині голови, застосувують шампуні із кетоконазолом. Хворий харчується повноцінно, раціон включає багаті на вітаміни та білки продукти. Забороняється вживати солодкі та солені страви. Антигістамінними засобами зменшують свербіж. Хлористий кальцій вводять внутрівенно для подолання сенсибілізації.
Якщо хворіє шкіра ніг, використовуються примочки із антисептиками, комбінація кортикостироїдних та антигрибкових засобів. Проводиться дезінфекція одягу та взуття. Сучасні протигрибкові препарати ефективні, але деякі із них токсичні. Тому усім хворим, а особливо особам із недугами крові, онкологічними проблемами, нирковою та печінкою недостатністю, не варто займатись самолікуванням.
Як діагностувати
Необхідні анамнез та огляд у міколога або дерматолога. Лікар призначає мікроскопію волосся та лусочок епідермісу. Наявність міцелію, гіфу та спорів підтверджує діагноз. Завдяки посіву скребу із шкіри на селективні та універсальні середовища, лікар визначає чутливість збудника захворювання до медичних засобів. Завдання біохімічного аналізу — видова та внутрішньовидова ідентифікація грибка. Методи диференційної діагностики допомагають відрізнити грибкові захворювання від псоріазу, екземи, вітіліго, нейродерміту, еритразми, себореї.
Наслідки
Грибкові захворювання погіршують захисну функцію шкіри та спричиняють виникнення інфекційних захворювань. У разі самолікування недуга може набути прихованого характеру.
