Лімфедема - сильний набряк м'яких тканин нижніх кінцівок, що розвивається з причин збоїв руху лімфи і патологічного скупчення рідини. Диференціюють два типи хвороби: первинна та вторинна (придбана). Первинна – генетично обумовлена через патологію судин. Виявляється у ранньому віці у двосторонній формі. Вторинна — розвивається внаслідок інфекційного поразки судин чи неграмотно виконаної операції на судинах.
Основні симптоми:
- болі та слабкість;
- зниження рухливості суглобів;
- зміна шкірних покривів (блідість, капілярна сітка, збільшення шкірної складки).
Прогрес хвороби проявляється поширенням набрякових областей на всю кінцівку.
Як лікувати лімфедему
Лікування необхідно розпочати негайно з консультації у лікаря-флеболога. Як правило, призначається консервативне лікування, яке полягає у дотриманні спеціальної дієти та питного режиму, виконанні лікувальних фізичних вправ, проведенні фізіотерапевтичних сеансів та масажу. Також призначається бальнеологічна процедура, що надає глибокий місцевий вплив та покращує обмінні процеси у шкірі та судинах.
З метою зменшення обсягу набряку призначається носіння корсету, компресійного трикотажу, лімфодренажного масажу та апаратні технології. У важких випадках показана хірургічна операція, яка полягає у створенні обхідних шляхів лімфотоку.
Яку діагностику проходити при лімфедемі
Діагностику призначає та проводить лікар-флеболог. Проводиться огляд, зняття мірок з кінцівок, збирання анамнезу пацієнта. Додатково призначається рентгенологічне обстеження — лімфангіографія (дозволяє оцінити стан судин) та лімфосцинтиграфія (малоінвазивна методика, що визначає функціональні порушення в лімфатичній системі). Обидва методи є високоінформативними, тому їх результати вважаються основою для встановлення діагнозу та підбору лікувальної терапії. При ожирінні нижніх кінцівок проводиться функціональна діагностика.
Наслідки лімфедеми
Відсутність грамотного та своєчасного лікування лімфедеми може призвести до поступового розвитку гіперкератозу, утворення виразок і лімфатичних нориць між пальцями.
Якщо і на цій стадії хвороби лікування не проводиться, розвивається лімфангіосаркома (хронічна слоновість). В результаті симптоми посилюються, і хворому важко даються навіть незначні фізичні навантаження.
