Флебіт (phlebitis) - це група захворювань, що характеризуються гострим або хронічним запаленням венозної стінки, які рідко мають ізольований перебіг. Основною причиною патології є варикозне розширення вен. При гострому перебігу флебіту пальпація ураженої вени викликає біль, спостерігається виражене напруження кровоносної судини.
Основні ознаки захворювання: підвищення температури, хворобливість в області запалення, набряклість ураженої ділянки. При хронічній формі флебіту яскраво виражені симптоми відсутні, діагностувати захворювання може тільки фахівець - флеболог.
Як лікувати флебіт
Захворювання лікується консервативно і комплексно. У разі діагностування флебіту поверхневих вен лікування проводиться амбулаторно. Інші види патології передбачають стаціонарне лікування. У медикаментозній терапії використовуються препарати наступних груп: венотоніки, ангіопротектори, протизапальні. Розсмоктування.
Для зменшення набряклості призначаються фізіотерапевтичні процедури. У лікувально-профілактичних цілях лікар підбирає пацієнтові вид компресійного панчішно-шкарпеткового трикотажу для подальшого регулярного носіння.
Яку діагностику пройти при флебіті
Флебіт поверхневих і глибоких вен не вимагає застосування інструментальних методів обстеження. Діагноз ставиться після клінічного огляду та збору анамнезу. При підозрі на наявність інших форм патології пацієнту призначається ряд діагностичних процедур, серед яких:
- лабораторне дослідження крові: загальний, розгорнутий аналіз, гемостазіограма, протромбіновий час, СРБ, ТЕГ;
- ультразвукове ангіосканування (США);
- дуплексне сканування (USDS);
- рентгенографія вен з використанням контрастної речовини.
Наслідки флебіту
Несвоєчасне лікування флебіту призводить до розвитку тромбофлебіту - тромбозу із запаленням венозної стінки. Гострий тромбофлебіт викликає закупорку легеневої артерії, пізніше провокує порушення венозного відтоку (ХВН).
