Ендокардит - це захворювання, що розвивається у вигляді запального процесу внутрішньої оболонки серця. Поразка ендокарда найчастіше виникає на тлі стрептококової або стафілококової інфекції, тому недуга поширюється на людей будь-яких вікових категорій. Першими проявами патології стають задишка, підвищення температури тіла до критичних показників, біль у ділянці грудної клітки. Пізніше на шкірі з'являється висипання, симптоматика доповнюється нудотою і блюванням, втратою ваги.
Як лікувати ендокардит
Враховуючи складний характер захворювання, доцільно проводити лікування під наглядом одразу двох спеціалістів. За станом серця слідкує кардіолог, боротьбу безпосередньо з інфекційним осередком проводить інфекціоніст. Існує дві методики лікування ендокардиту: консервативна та оперативна. За відсутності ускладнень вибирається перший спосіб, оскільки він менш небезпечний. Однак, якщо інфекція тривалий час зберігає активність, погано піддаючись медикаментозній терапії, великий ризик розвитку серцевої недостатності. У разі патологічного пороку показано хірургічне втручання.
Консервативне лікування ґрунтується на застосуванні антибіотиків пеніцилінової групи. Препарати призначаються тривалими курсами - терміном не менше одного місяця. Потім доза лікарських засобів поступово знижується. Кортикостероїди не показані через несприятливий вплив на імунну систему. Найгірше піддається лікуванню грибковий ендокардит. Для боротьби з недугою застосовується антибіотик амфотерицину B, який вводиться в організм внутрішньовенно.
Яку діагностику проходити при ендокардиті
Для діагностування ендокардиту проводиться низка досліджень, а саме:
- бактеріологічний посів крові;
- ехокардіографія (ЕхоКГ);
- електрокардіографія (ЕКГ);
- фонокардіографія (ФКГ).
Прогресуючи, недуга здатна вражати інші органи та системи організму, тому для виключення ускладнень іноді додатково призначається МРТ, КТ, УЗД черевної порожнини.
Наслідки ендокардиту
Відсутність лікування призводить до швидкого смерті, тоді як своєчасна терапія дає втішний прогноз. У більшості випадків хворим вдається практично повністю вилікуватись. Розвиток рецидивів пов'язаний, як правило, з малими дозами застосовуваних антибіотиків.
