Викривлення хребта
Під викривленням хребта слід розуміти зміну (деформацію) його нормальної конфігурації. У медичній практиці зустрічається бічне викривлення (сколіоз), вигин з випинанням вперед (лордоз) і назад (кіфоз), а також комбіноване відхилення - кіфосколіоз.
Причини викривлення хребта
Початкові ознаки викривлення з'являються в ранньому дитинстві, найбільш яскраво проявляються в шкільному віці, а також зустрічаються у дорослих. При відсутності своєчасного лікування викривлення хребта призводить до погіршення якості життя та інвалідності.
- Вроджені та набуті аномалії хребта.
- Статичні порушення. Вони виникають через неправильне сидіння або стояння, найчастіше формуються у дітей в шкільний період.
- Нейрогенні фактори. Викривлення з'являються на тлі поліомієліту або дегенеративних змін в міжхребцевих дисках.
- Порушення обміну речовин. Деформації спостерігаються при рахіті, нефрогенної остеопатії, ендокринних відхиленнях.
- Захворювання грудної клітки. Патологічні зміни є наслідком операції на грудній клітці або утворення стягують рубців після опіків.
- Травматичні ушкодження.
При появі будь-яких ознак порушення постави пацієнту слід записатися на прийом до ортопеда.
Діагностика викривлень хребта
Діагностика викривлень хребта ґрунтується на комплексному обстеженні пацієнта. Ортопед збере анамнез, уточнить характер скарг, анамнез вилікуваних або наявних захворювань.
Обстеження хворого проводиться в положеннях стоячи, лежачи, сидячи. Дається візуальна оцінка порушення постави, рухливості і функціонального стану хребта, проводиться антропометрія.
Для обстеження пацієнта обов'язково використовуються інструментальні методи дослідження. Рентгенографія проводиться в положенні лежачи і стоячи. Використовуються також методи комп'ютерної оптичної топографії, МРТ, КТ, мієлографії.
На розсуд лікаря додатково призначаються консультації травматолога, невролога, ендокринолога, хірурга.
Лікування при викривленнях хребетного стовпа
Вибір терапевтичних заходів здійснюється індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням характеру і ступеня виявлених відхилень. Особливу увагу слід приділити руховій активності.Необхідна ранкова зарядка, прогулянки, фізичні вправи, спорт і плавання. Крім того, важливо дотримуватися індивідуальних рекомендацій, отриманих від ортопеда.
