Аналіз на визначення концентрації С-пептиду — це процедура, що проводиться для діагностики різних ендокринних захворювань та для того, аби з'ясувати, яка кількість інсуліну синтезується підшлунковою залозою.
Основні показання
Здати аналіз рекомендують у випадках, коли:
- потрібно з’ясувати, якого типу діабет розвивається у хворого;
- була видалена підшлункова залоза і необхідно перевірити її залишкові функції;
- при безплідді у жінок, коли є підозра на полікістоз яєчників;
- виникають часті напади гіпоглікемії за відсутності діагнозу цукровий діабет.
Крім того, за допомогою лабораторного дослідження оцінюється самопочуття пацієнтів у стані ремісії, визначається норма ін'єкційної дози інсуліну, вирішується питання про необхідність використання інсуліну для лікування діабету другого типу.
Як підготуватися до дослідження
З метою отримання коректних результатів на вміст у крові С-пептиду тест може бути проведений двома способами: «голодний» тест (натщесерце, але тоді результати не завжди достовірні) та тест зі стимуляцією. Цей варіант процедури має три способи:
- проби беруть через дві години після вживання глюкози;
- перед забором матеріалу роблять ін'єкцію антагоніста інсуліну — глюкагону;
- забір матеріалу здійснюється через дві години після вживання вуглеводної їжі.
Щоб правильно здати аналіз, потрібно до нього підготуватися. Для цього варто:
- відмовитися від прийому ліків, які можуть вплинути на результати;
- відмовитися від уживання жирної їжі та алкогольних напоїв щонайменше за добу до процедури;
- якщо призначений «голодний» тест, потрібно уникати вживання будь-якої їжі за 8 годин до забору проб.
Особливості аналізу
Для отримання матеріалу дослідження необхідно здати кров із вени. Після процедури пацієнт може вести звичний спосіб життя. Знижена норма вмісту С-пептиду буває при наявності інсулінозалежного діабету або якщо підготовка була проведена неправильно. Підвищений рівень здебільшого вказує на наявність різних патологій:
- інсулінозалежний діабет;
- недостатня функція нирок;
- полікістозне ураження яєчників;
- пухлини підшлункової залози.
Крім того, норма вмісту цієї речовини може бути перевищена, коли пацієнт приймає цукрознижувальні препарати, ліки зі вмістом глюкокортикостероїдів, естрогенів тощо.
