Закреп
Причини появи закрепів
Основні причини виникнення закрепу:
- розлад активності (інертність) товстої кишки;
- нездатність до розслаблення (диссинергія) м'язів тазового дна;
- аномалії та порушення іннервації товстої кишки;
- кишкові пухлини та поліпи;
- порушення обміну речовин та ендокринні відхилення, наприклад, при таких патологіях, як гіпотиреоз та цукровий діабет;
- побічний ефект вживання окремих ліків;
- неврологічні патології (розсіяний склероз, агангліноз, ушкодження спинного мозку);
- психогенні відхилення (придушення рефлексу на дефекацію, депресія).
У здорової людини короткочасні закрепи трапляються при зміні раціону, побутових умов, у некомфортній або незвичній для дефекації обстановці. Ризик виникнення закрепу зростає на тлі стресових ситуацій, вагітності, при тривалому постільному режимі. Для того щоб уникнути серйозних наслідків для здоров'я, при порушенні акта дефекації не можна зволікати з відвідуванням лікаря-гастроентеролога.
Діагностика закрепу
Діагностика закрепу заснована на комплексному обстеженні пацієнта, яке включає наступні етапи.
- Збір анамнезу. При спілкуванні з пацієнтом визначається наявність ознак ознак закрепу. До них відносяться: стілець менше 3-х разів на тиждень, щільна (у вигляді грудок) консистенція калу, тривале напруження під час дефекації, відчуття недостатнього спорожнення кишечника.
- Фізикальне обстеження. За допомогою пальпації визначається надмірне заповнення кишки. Ректальне дослідження встановлює консистенцію прямої кишки, тонус сфінктера, пухлин, тріщин, геморою. Огляд гінеколога дозволяє виявити ректоцель.
- Лабораторно-інструментальні дослідження. Аналіз крові та аналіз калу на приховану кров. Ректороманоскопія, фіброколоноскопія (при необхідності з біопсією), іригоскопія, УЗД черевної порожнини та малого тазу.
- Функціональні проби (манометрія, електроміографія).
З метою об'єктивної діагностики призначаються консультації проктолога, ендокринолога, невролога.
Лікування при закрепах
У терапії закрепів важливе місце відводиться зміні способу життя (боротьба з гіподинамією) та збалансованому харчуванню з вживанням рослинної їжі, багатою клітковиною.
Медикаментозна терапія передбачає використання широкого спектра проносних препаратів. До них відносять дратівливі засоби, що підсилюють секрецію, осмотичні речовини, що збільшують обсяг калових мас, препарати на основі мінеральних масел, розм'якшують калові маси.
Гарний ефект лікування закрепів, що супроводжуються болями, досягається застосуванням спазмолітиків. У важких випадках та при неефективності проносних використовуються клізми.
Профілактика закрепів
Для запобігання закрепам людині необхідно вживати достатню кількість рідини (1-2 літри на добу). До раціону харчування рекомендується включити фрукти, овочі, висівки. Не варто довго ігнорувати позиви до дефекації. Нормалізації роботи кишківника сприяють щоденні фізичні вправи.
