Кровохаркання
Під кровохарканням розуміють появу домішок крові в мокроті, що виділяється під час кашлю. Незважаючи на низький рівень крововтрати при кашлі, поява цього симптому зазвичай вказує на легеневу кровотечу, що нерідко призводить до летального результату.
Причини кровохаркання
Основні причини кровохаркання у людини:
- бронхіт і бронхоектатична хвороба;
- інфекційні патології: туберкульоз, пневмонія і абсцес легені;
- паразитарні інвазії (ехінококоз) і мікози;
- злоякісні та доброякісні пухлини (аденома, карцинома) та метастази в легенях;
- ураження судин: хвороба Бехчета, аномалії формування артерій і вен, тромбоемболія, гранулематоз Вегенера, пошкодження артерій під час хірургічних втручань;
- побічні ефекти антикоагулянтної терапії;
- порушення згортання крові, гемофілія;
- травматичні ушкодження грудної клітини.
Кровохаркання з червоно-червоними домішками необхідно відрізняти від блювоти з кров'ю, коли вона виділяється у вигляді згустків разом з компонентами їжі. Також цей симптом не слід плутати з кровоточивістю ясен або кровотечею з носоглотки.
Діагностика кровохаркання
Процедура обстеження хворого з кровохарканням передбачає проведення наступних заходів:
- збір анамнестичних відомостей;
- огляд пацієнта і оцінка ступеня крововтрати;
- клінічний аналіз крові (особлива увага приділяється рівню гемоглобіну, тромбоцитів і параметрам згортання);
- біохімічний аналіз крові (з урахуванням печінкових і ниркових маркерів);
- дослідження мокротиння (цитологічного, мікробіологічного та посіву);
- рентгенографія грудної клітки;
- комп'ютерна томографія (КТ) - дозволяє розглянути бронхоектази, невеликі пухлини, тромби в бронхах, скупчення інфільтрату в легенях;
- мультиспіральна КТ з контрастом виявляє аномалії судин, визначає місце кровотечі;
- Фібробронхоскопія ефективна при визначенні локалізації джерела кровотечі.
За певними показаннями можуть проводитися консультації онколога, гематолога, інфекціоніста, судинного хірурга.
Лікування кровохаркання
Після надходження в стаціонар хворого з кровохарканням обстежують із залученням пульмонолога, торакального хірурга, реаніматолога. Пацієнту забезпечується постійний контроль життєво важливих функцій організму і обсягу крововтрати.
