Слабочуюча людина та її оточення (Слабослышащий человек и его окружение)

Як зрозуміти, з якими проблемами стикається людина з приглухуватістю? Усвідомити це можна через втрату не менш важливого сенсорного почуття зору. Будь-яка людина знає цей стан безпорадності, коли немає можливості побачити. Ми всі проходили це, перебуваючи в темній кімнаті без освітлення, у густому тумані або із зав'язаними очима.

Саме тому, коли люди бачать незрячого, відразу співчувають йому, намагаються допомогти. Вони розуміють, що можливості цієї людини дуже обмежені. Але зовсім по-іншому справи зі слабочуючими. Ми не можемо уявити абсолютну, приголомшливу тишу, оскільки ніколи не проходили через цей досвід. Адже якщо очі можна заплющити, то вуха – ні.

Чому суспільство не розуміє тих, хто слабо чує?

У здорової людини слух завжди працює на прийом. Навіть коли ми спимо, вухо вловлює всі навколишні звуки, просто ми не усвідомлюємо цього. Ось чому уявити відчуття людини, позбавленої слуху, неможливо. Саме це й створює бар'єр між слабочуючими і людьми з нормальним слухом настільки великий. Є й інші причини:

• Неможливість усно-мовленнєвого доступу – глуха людина не розуміє, що їй кажуть, якщо не вміє читати по губах. Люди зі здоровим слухом, у свою чергу, можуть не знати мову жестів, і це заважає комунікації.
• Незвична реакція на сказане – людина, яка слабо чує, може відповідати уповільнено, оскільки довго інтерпретує почуте. Або ж він може зрозуміти мова не зовсім правильно, спотворено.
• Сприйняття приглухуватості як дурості чи розумової відсталості – коли людина не може зрозуміти, що ми сказали, постійно перепитує, відповідає не в попад, вона сприймається нами як обмежена, недалека.

З цього можна зробити висновок, що адекватному сприйняттю слабочуючих заважають саме стереотипи. І більше того, суспільство всіляко їх підтримує. Наприклад, у кіно часто можна побачити такого персонажа, як глухуватий дід зі слуховим ріжком, який частково вижив з розуму. Тобто образ людини з поганим слухом подається через призму дурості, відсталості. Більше того, над цією недугою ще й жартують.

Людям ліньки замислюватися над причинами, через які слабкий людина обмежений у спілкуванні. Їм простіше записати його в дурниці, повісивши образливий ярлик. І триває це вже століттями, адже не дарма у багатьох мовах слова «глухий» та «дурний» – однокорінні.

Яко це – жити у світі без звуків?

Люди з поганим слухом стають замкнутими і нелюдними саме через описані вище причини. Зіткнувшись із відторгненням і зневагою з боку оточуючих, він і сам починає вважати свою глухоту чимось ганебним. Йому здається, що він має всіляко це приховувати. А коли приховати не виходить, може взагалі відмовитися від соціалізації.

Особливо це стосується сенсоневральної приглухуватості, що має диференціальний характер. Через те, що людина погано сприймає звуки певних частот, а інші чує добре, вона не може виразно сприймати мову. Поширена скарга таких людей: "я все чую, але не можу зрозуміти". І це серйозна нагода засумніватися у своїй адекватності.

Така проблема може виникнути у освіченої, інтелігентної людини, яка є блискучим співрозмовником. Але через те, що він важко сприймає мову і не може швидко чи влучно відповісти на репліку співрозмовника, його моментально зараховують у дурні. Або вважають, що людина почала втрачати свідомість з роками.

Слабочучого постійно підстерігають такі пастки на роботі, у громадських місцях і навіть у сімейному колі. Не отримуючи від нього виразної реакції на свої слова, оточуючі втрачають інтерес до спілкування з цією людиною. Та й сам він поступово віддаляється від соціуму, оскільки намагається уникати некомфортних ситуацій. Боїться виглядати в них безглуздо й недоречно.

Слуховий апарат у ролі психолога

Повернемося до тієї паралелі, яку ми проводили між слухом та зором. Коли людина розуміє, що стала бачити гірше, вона купує очки. Як ставляться до цього оточуючі? Чи вважають його розумово відсталим? Навпаки! Окуляри давно стали символом гострого розуму, інтелекту, ерудиції.

Зовсім інше ставлення спостерігається до слухових апаратів. Навіть самі слабочуючі соромляться їх носити, вважаючи, що стануть предметом загальних глузувань. Так, через дурні забобони люди роками не отримують потрібну звукову стимуляцію, остаточно гроблять свій слух і все глибше йдуть в соціальну ізоляцію.

Для тих, кому соромно носити слухові апарати, є одне просте питання. Коли вони стверджують, що прилад у вусі помітять і всі зрозуміють, варто подумати ось про що. Саме неможливість почути мову найчастіше інтерпретується оточуючими як розумова відсталість. Невже постійне перепитування менш помітно і соромно, ніж крихітний апарат у вусі? Тим більше, якщо цей пристрій допоможе адекватно чути і підтримувати розмову.

Головне, що має зробити людина, яка слабо чує, - прийняття себе. Як тільки він усвідомить свою недугу і зрозуміє, що слуховий апарат необхідний, почнеться його шлях до повернення до соціуму. І навіть коли люди помітять у вусі прилад, це буде набагато меншим злом, ніж складнощі у спілкуванні, які поступово переходять в ізоляцію.

На щастя для людей із приглухуватістю, сьогодні доступні абсолютно невидимі моделі слухових апаратів. З'явилися мініатюрні прилади, про які кілька десятиліть тому ще мріяти не могли. Вони розміщуються глибоко у вушному каналі і непомітні оточуючим. Але така техніка має і свої нюанси. Вона підходить далеко не всім через ряд протипоказань і сильно схильна до впливу вушної сірки.

Підбирати слуховий апарат потрібно тільки за допомогою лікаря. Він огляне слухові шляхи, виявить чи виключить протипоказання, підбере потрібну модель. І навіть якщо виявиться, що вам підходить тільки завушна форма, це все одно краще, ніж поганий слух. Адже ви більше не будуть обмежені у спілкуванні, зможете легко підтримувати розмову.

Підібрати відповідний слуховий апарат можна у центрі «Беттертон». Тут проводиться достовірна діагностика, за підсумками якої досвідчені фахівці рекомендують оптимальне рішення. При цьому враховується рівень ураження слуху, спосіб життя, побажання пацієнта. Бажаєте дізнатися більше? Запишіться на консультацію!

Переклад російською мовою:

Как понять, с какими проблемами сталкивается человек с тугоухостью? Осознать это можно через потерю не менее важного сенсорного чувства – зрения. Любой человек знает это состояние беспомощности, когда нет возможности увидеть. Мы все проходили это, находясь в темной комнате без освещения, в густом тумане или с завязанными глазами.

Именно поэтому когда люди видят незрячего, сразу сочувствуют ему, пытаются помочь. Они понимают, что возможности этого человека сильно ограничены. Но совсем по-другому обстоят дела со слабослышащими. Мы не можем представить себе абсолютную, оглушающую тишину, поскольку никогда не проходили через этот опыт. Ведь если глаза можно закрыть, то уши – нет.

Почему общество не понимает слабослышащих?

У здорового человека слух всегда работает на прием. Даже когда мы спим, ухо улавливает все окружающие звуки, просто мы не осознаем этого. Вот почему представить ощущения человека, лишенного слуха, невозможно. Именно это и создает барьер между слабослышащими и людьми с нормальным слухом столь велик. Есть и другие причины:

• Невозможность устно-речевого доступа – глухой человек не понимает, что ему говорят, если только не умеет читать по губам. Люди со здоровым слухом, в свою очередь, могут не знать язык жестов, и это мешает коммуникации.
• Непривычная реакция на сказанное – слабослышащий человек может отвечать замедленно, поскольку долго интерпретирует услышанное. Либо же он может понять речь не совсем правильно, искаженно.
• Восприятие тугоухости как глупости или умственной отсталости – когда человек не может понять, что мы сказали, постоянно переспрашивает, отвечает невпопад, он воспринимается нами как ограниченный, недалекий.

Из этого всего можно сделать вывод, что адекватному восприятию слабослышащих мешают именно стереотипы. И более, того, общество всячески их поддерживает. Например, в кино часто можно увидеть такого персонажа, как глуховатый дед со слуховым рожком, частично выживший из ума. То есть, образ человека с плохим слухом подается через призму глупости, отсталости. Более того, над этим недугом еще и подшучивают.

Людям лень задумываться над причинами, по которым слабослышащий ограничен в общении. Им проще записать его в дурачки, повесив оскорбительный ярлык. И длится это уже веками, ведь не зря во многих языках слова «глухой» и «глупый» - однокоренные.

Каково это – жить в мире без звуков?

Люди с плохим слухом становятся замкнутыми и нелюдимыми именно из-за описанных выше причин. Сталкиваясь с отторжением и презрением со стороны окружающих, он и сам начинает считать свою глухоту чем-то постыдным. Ему кажется, что он должен всячески это скрывать. А когда скрыть не получается, может и вовсе отказаться от социализации.

Особенно это касается сенсоневральной тугоухости, имеющей дифференциальный характер. Из-за того, что человек плохо воспринимает звуки определенных частот, а остальные слышит хорошо, он не может внятно воспринимать речь. Распространенная жалоба таких людей: «я все слышу, но не могу понять». И это серьезный повод усомниться в своей адекватности.

Такая проблема может возникнуть у образованного, интеллигентного человека, который является блестящим собеседником. Но из-за того, что он с трудом воспринимает речь и не может быстро или метко ответить на реплику собеседника, его моментально зачисляют в глупцы. Или считают, что человек начал терять рассудок с годами.

Слабослышащего постоянно подстерегают такие ловушки на работе, в общественных местах и даже в семейном кругу. Не получая от него внятной реакции на свои слова, окружающие теряют интерес к общению с этим человеком. Да и сам он постепенно отдаляется от социума, поскольку старается избегать некомфортных ситуаций. Боится выглядеть в них глупо и неуместно.

Слуховой аппарат в роли психолога

Вернемся к той параллели, которую мы проводили между слухом и зрением. Когда человек понимает, что стал видеть хуже, он покупает очки. Как относятся к этому окружающие? Считают ли его умственно отсталым? Наоборот! Очки давно стали символом острого ума, интеллекта, эрудиции.

Совсем другое отношение наблюдается к слуховым аппаратам. Даже сами слабослышащие стесняются их носить, полагая, что станут предметом всеобщих насмешек. Так, из-за глупых предрассудков, люди годами не получают нужную звуковую стимуляции, окончательно гробят свой слух и все глубже уходят в социальную изоляцию.

Для тех, кому стыдно носить слуховые аппараты, есть один простой вопрос. Когда они утверждают, что прибор в ухе заметят и все поймут, им стоит подумать вот о чем. Именно невозможность услышать речь зачастую интерпретируется окружающими как умственная отсталость. Неужели постоянное переспрашивание менее заметно и стыдно, чем крошечный аппарат в ухе? Тем более, если это устройство поможет адекватно слышать и поддерживать разговор.

Главное, что должен сделать слабослышащий человек – принятие себя. Как только он осознает свой недуг и поймет, что слуховой аппарат необходим, начнется его путь по возвращению в социум. И даже когда люди заметят в ухе прибор, это будет куда меньшим злом, чем сложности в общении, постепенно переходящие в изоляцию.

К счастью для людей с тугоухостью, сегодня доступны совершенно невидимые модели слуховых аппаратов. Появились миниатюрные приборы, о которых пару десятилетий назад еще и мечтать не могли. Они размещаются глубоко в ушном канале и не заметны окружающим. Но у такой техники есть и свои нюансы. Она подходит далеко не всем из-за ряда противопоказаний и сильно подвержена воздействию ушной серы.

Подбирать слуховой аппарат нужно только при помощи врача. Он осмотрит слуховые пути, выявит или исключит противопоказания, подберет подходящую модель. И даже если окажется, что вам подходит только заушная форма, это все равно лучше, чем плохой слух. Ведь вы больше не будут ограничены в общении, сможете легко поддерживать разговор.

Подобрать подходящий слуховой аппарат можно в центре «Беттертон». Здесь проводится достоверная диагностика, по итогам которой опытные специалисты рекомендуют оптимальное решение. При этом учитывается степень поражения слуха, образ жизни, пожелания пациента. Хотите узнать больше? Запишитесь на консультацию!