Синус-ліфтинг ― це збільшення об'єму кісткової тканини в ділянці верхньої щелепи до товщини, достатньої для встановлення зубного імплантата. Часто виникає сьогодні необхідність в установці щелепних імплантатів, яка стикається з перешкодою у вигляді атрофованої кісткової тканини щелепи пацієнта. Повернення кістці достатньої щільності, необхідної висоти й об'ємності здійснюється за допомогою проведення синус-ліфтингу. Після зміцнення кісток щелепи встановлені на місце відсутніх зубів імплантати зможуть витримувати значні біомеханічні навантаження, характерні для процесу пережовування їжі.
Підготовчі процедури
Пацієнт попередньо проходить медогляд, здає потрібні аналізи, робить КТ верхньої щелепи. Також виготовляють стереолітографічні моделі щелепи із пластика та хірургічний шаблон на базі готового комп'ютерного плану.
Синус-ліфтинг
Вибір методики (відкрита чи закрита остеопластика) здійснюється залежно від об'єму кісткової тканини до дна гайморової пазухи. Відмінність між цими методиками полягає в тому, що закритий синус-ліфтинг більш щадний: операція проводиться одночасно з імплантацією. При цьому дно пазухи переміщується через ложе імплантата за допомогою хірургічної фрези чи остеотоми. Відкритий синус-ліфтинг проводиться тільки в умовах стаціонару в тому випадку, коли висота кісткової тканини перевищує 7 мм. Під час цієї операції через невеликий отвір, пророблений у бічній стінці пазухи, вводиться остеопластичний матеріал. При цьому використовуються спеціалізовані інструменти для синус-ліфтингу. Така операція вимагає більше часу для приживлення матеріалу. Проводять під місцевою або загальною анестезією.
Показання та протипоказання
Основним показанням для проведення процедури вважають недостатню товщину кістки в ділянці верхньощелепного альвеолярного відростка.
Протипоказання такі:
- онкологічні захворювання;
- СНІД;
- наркологічна залежність;
- серцева недостатність;
- алкоголізм;
- хвороби крові;
- загострення хронічних захворювань;
- гострий чи хронічний гайморит, синусит;
- поліпи;
- аномальне розташування гайморових пазух;
- зроблені раніше операції на пазухах.
Наслідки
Найбільш поширені негативні наслідки:
- перфорація внутрішньої мембрани Шнайдера;
- післяопераційний синусит, гайморит;
- надмірна рухливість імплантата;
- нежить хронічного характеру;
- біль;
- кровотеча;
- формування свища;
- набряк;
- температура.
