Що робити, якщо у вас сонячний дерматит (Что делать, если у вас солнечный дерматит)

Сонячний дерматит інакше називається сонячною алергією, адже протікає у вигляді алергічної реакції після контакту з ультрафіолетом. Захворювання є різновидом атопічного дерматиту, що виникає у людей за рахунок наявності гіперчутливості до сонця, не залежить від тривалості перебування під ультрафіолетом.

Часто патологія діагностується у дорослих з алергією на щось (пух, пилок, шерсть), які страждають від полінозу, бронхіальної астми. Алергія розвивається в уповільненому вигляді, тобто при повторному контакті з променями після сенсибілізації організму.

Придатні фактори

Виникнення хвороби зумовлене індивідуальною схильністю організму. Під ультрафіолетом розвиваються реакції, пов'язані з білками, унаслідок чого формуються нові сполуки (антитіла), які ініціюють алергію. Пусковим механізмом білкових реакцій може стати:

• побутова хімія;
• лікарські засоби зовнішнього, внутрішнього використання;
• косметика (лосьйон, мило);
• сік рослин;
• продукти метаболізму;
• ендогенна інтоксикація на фоні дисфункції органів, що «знешкоджують» і «виводять токсини» (печінки, кишечника).

Клінічна симптоматика

Навіть коротке перебування під ультрафіолетом може спричинити виникнення клінічних ознак хвороби. На ділянках, що контактують із променями, спостерігається гіперемія (почервоніння), набряклість, тобто симптоми опіку 1 ступеня. Людина відзначає інтенсивний свербіж, пекучі відчуття. Висипання можуть поширюватися на ті зони шкіри, які не зазнавали впливу сонця. Захворювання протікає із кон'юнктивітом, хейлітом, а також супроводжується погіршенням загального самопочуття.

Висип поступово проходить протягом 3-х тижнів, при повторному контакті з ультрафіолетом, повертається. Подальша дія променів супроводжується хронізацією запально-алергічного процесу. Для нього характерна зміна шкірного малюнка, сухість, гіперпігментація шкіри, телеангіектазії. Клінічні ознаки сонячної еритеми не зникають після припинення контакту із сонцем, з'являються з новою силою при повторному впливі ультрафіолету.

Діагностичні заходи

У разі первинної появи клінічних ознак сонячного дерматиту потрібна консультація кваліфікованого дерматолога. На прийомі лікар запитує про скарги пацієнта, час появи висипу, особливості перебігу патології, попередній період перед розвитком хвороби. Все це необхідно для встановлення попереднього діагнозу.

Щоб підтвердити свої припущення, фахівець проводить дерматологічне обстеження, дерматоскопію, що дає можливість оцінити стан шкірних покривів, встановити тяжкість їх ураження. Для визначення виду фотосенсибілізуючої речовини потрібне проведення аплікаційних проб із використанням фотоалергенів. Останні наносять на поверхню шкіри по 2 рази (паралельно один одному), потім накриваються стерильною пов'язкою.

Через добу один ряд піддається впливу ультрафіолету, другий залишається недоторканим і є прикладом для порівняння. Таким чином, встановлюється тип речовини, яка є провокатором у розвитку сонячного дерматиту. Крім перерахованих вище діагностичних методик може знадобитися:

• аналіз крові, сечі (загальноклінічний, біохімія);
• дослідження гормонального спектра;
• аналіз сечі (за Зимницьким);
• ультразвукове дослідження, магнітно-резонансна томографія органів черевної порожнини, заочеревинного простору;
• екскреторна урографія;
• аналіз на С-реактивний білок, антинуклеарний фактор (з метою виключення вовчаку).

Диференціальна діагностика здійснюється між такими патологіями, як:

• еритема;
• «рожа»;
• атопічний, контактний дерматит;
• лишай.

Терапевтичні напрямки

Основне завдання лікування полягає у пригніченні алергічної реакції, усуненні впливу ініціюючого фактора, тобто сонячних променів. З терапевтичною метою пацієнту призначаються:

• антигістамінні (Цетрін, Супрастин, Еріус);
• зовнішні засоби (мазі) з гормональним компонентом (Бетаметазон);
• вітаміни групи В;
• протизапальні медикаменти (Вольтарен).

Додатково лікар рекомендує консультацію гепатолога, уролога, ендокринолога. У терапії стійкої сонячної еритеми використовуються гормональні засоби для системного застосування. При тяжкому перебігу можуть бути потрібні цитостатики, таких як Азатіоприн, Циклофосфамід.

Пацієнтам із сонячним дерматитом необхідно індивідуально підбирати сонцезахисні засоби, щоб уникнути прогресування захворювання.

Переклад російською мовою:

Солнечный дерматит иначе называется солнечной аллергией, ведь протекает в виде аллергической реакции после контакта с ультрафиолетом. Заболевание является разновидностью атопического дерматита, возникает у людей за счет наличия гиперчувствительности к солнцу, не зависит от продолжительности пребывания под ультрафиолетом.

Зачастую патология диагностируется у взрослых с аллергией на что-либо (пух, пыльцу, шерсть), страдающих от поллиноза, бронхиальной астмы. Аллергия развивается в замедленном виде, то есть при повторном контакте с лучами после уже прошедшей сенсибилизации организма.

Предрасполагающие факторы

Возникновение болезни обусловлено индивидуальной предрасположенностью организма. Под ультрафиолетом развиваются реакции, связанные с белками, вследствие чего формируются новые соединения (антитела), которые инициируют аллергию. Пусковым механизмом белковых реакции может стать:

• бытовая химия;
• лекарственные средства наружного, внутреннего использования;
• косметика (лосьон, мыло);
• сок растений;
• продукты метаболизма;
• эндогенная интоксикации на фоне дисфункции «обезвреживающих» и «выводящих токсины» органов (печени, кишечника).

Клиническая симптоматика

Даже короткое пребывание под ультрафиолетом может стать причиной появления клинических признаков болезни. На участках, контактирующих с лучами, наблюдается гиперемия (покраснение), отечность, то есть симптомы ожога 1 степени. Человек отмечает интенсивный зуд, жгучие ощущения. Высыпания могут распространяться на те зоны кожи, которые не испытывали влияния солнца. Заболевание протекает с конъюнктивитом, хейлитом, а также сопровождается ухудшением общего самочувствия.

Сыпь постепенно проходит в течение 3-х недель, при повторном контакте с ультрафиолетом, возвращается. Последующее воздействие лучей сопровождается хронизацией воспалительно-аллергического процесса. Для него характерно изменение кожного рисунка, сухость, гиперпигментация кожи, телеангиэктазии. Клинические признаки солнечной эритемы не исчезают после прекращения контакта с солнцем, появляются с новой силой при повторном влиянии ультрафиолета.

Диагностические мероприятия

В случае первичного появления клинических признаков солнечного дерматита требуется консультация квалифицированного дерматолога. На приеме врач спрашивает о жалобах пациента, времени появления сыпи, особенностях течения патологии, предшествующем периоде перед развитием болезни. Все это необходимо для постановки предварительного диагноза.

Чтобы подтвердить свои предположения специалист проводит дерматологическое обследование, дерматоскопию, что дает возможность оценить состояние кожных покровов, установить тяжесть их поражения. Для определения вида фотосенсибилизирующего вещества требуется проведение аппликационных проб с использованием фотоаллергенов. Последние наносятся на поверхность кожи по 2 раза (параллельно друг другу), затем накрываются стерильной повязкой.

Через сутки один ряд подвергается влиянию ультрафиолета, второй – остается нетронутым и является примером для сравнения. Таким образом, устанавливается тип вещества, который служит провокатором в развитии солнечного дерматита. Помимо вышеперечисленных диагностических методик может потребоваться:

• анализ крови, мочи (общеклинический, биохимия);
• исследования гормонального спектра;
• анализ мочи (по Зимницкому);
• ультразвуковое исследование, магнитно-резонансная томография органов брюшной полости, забрюшинного пространства;
• экскреторная урография;
• анализ на С-реактивный белок, антинуклеарный фактор (с целью исключения волчанки).

Дифференциальная диагностика осуществляется между такими патологиями, как:

• эритема;
• «рожа»;
• атопический, контактный дерматит;
• лишай.

Терапевтические направления

Основная задача лечения заключается в угнетении аллергической реакции, устранении воздействия инициирующего фактора, то есть солнечных лучей. С терапевтической целью пациенту назначаются:

• антигистаминные (Цетрин, Супрастин, Эриус);
• наружные средства (мази) с гормональным компонентом (Бетаметазон);
• витамины группы В;
• противовоспалительные медикаменты (Вольтарен).

Дополнительно врач рекомендует консультацию гепатолога, уролога, эндокринолога. В терапии стойкой солнечной эритемы используются гормональные средства для системного применения. При тяжелом течении могут потребоваться цитостатики, таких как Азатиоприн, Циклофосфамид. Пациентам с солнечным дерматитом необходимо индивидуально подбирать солнцезащитные средства во избежание прогрессирования заболевания.