Вікова втрата слуху (Возрастная потеря слуха)

Багатьом знайоме таке явище, як погіршення слуху в літньому віці. При цьому медики не можуть однозначно стверджувати, що старіння обов'язково викликає приглухуватість. Якось було проведено дослідження, під час якого перевіряли слух одного племені в Південному Судані. І виявилося, що навіть люди старше 80 років мали цілком здоровий слух.

Це плем'я проживало в максимальній віддаленості від цивілізації. Тобто його представники не піддавалися впливам, з якими зазвичай стикається сучасна людина. Відсутність шуму, гучних звуків та інших шкідливих факторів допомогла їм зберегти гостроту слуху до самої старості.

Виходить, що вікова приглухуватість – не загальний процес. Це швидше тенденція, що спостерігається останніми роками серед мешканців великих міст. Справді, після 50-60 років чутка у них починає падати. Але пов'язано це не так з природним процесом старіння, як з особливостями способу життя.

Чому розвивається вікова приглухуватість?

Сьогодні віковою прийнято називати втрату слуху на частотах понад 1 кГц. Однак не можна сказати, що є чітка залежність віку від ступеня приглухуватості. Наприклад, відомі випадки, коли у групі з 70-річних пацієнтів 10% із них чули краще, ніж 40% із групи 50-річних. Виявлено, що втрата слуху стартує зазвичай із високочастотного діапазону і вперше помічається починаючи з 3 кГц. Якщо рівень сприйняття зсувається на 30 дБ, пацієнту рекомендують слуховий апарат

Найчастіше, пацієнти зі старечою приглухуватістю втрачають слух через згубний вплив різних факторів, з якими стикаються протягом життя. До них відносяться:

• Висока акустична перенапруга, спровокована шумом та іншими гучними звуками
• Проблеми з судинами та кровообігом
• Атеросклероз, перенесений інсульт, інфаркт та інші стани
• Ослаблення імунітету
• Зловживання нікотином та алкоголем
• Неправильне харчування
• Вплив перенесених інфекцій

У кожної людини цей процес протікає індивідуально, оскільки сприйнятливість внутрішнього вуха до впливів відрізняється. Спочатку вони вражають зовнішні волоскові клітини (НВК). Вони розташовані в області равлика та відповідають за сприйняття звуків у частотному діапазоні більше 1 кГц. При їх ураженні порушується процес природного посилення звуку і зростає навантаження на внутрішні волоскові клітини.

У результаті людина може реагувати лише на ті звуки, поріг чутності яких перевищує 40-60 дБ. У цьому порушується сприйняття високочастотних компонентів промови. Тобто людина, як і раніше, добре чує голосні звуки, але згодні сприймає погано. Це призводить до того, що мова оточуючих здається йому нерозбірливою, нероздільна.
І тут виникає один цікавий парадокс. Людина з приглухуватістю не розуміє, що почала втрачати слух. Адже мова не здається йому тихою, він лише скаржиться на те, що всі довкола раптово почали говорити нечітко. І навіть коли йому настійно рекомендують перевірити слух, відмовляється визнавати проблему?

Чого позбавлений пацієнта з віковою втратою слуху?

Сенсоневральна приглухуватість, що виникає в похилому віці, загрожує безліччю проблем:

• «Пропадають» звуки частотою вище 1 кГц
• Зсувається по повітрі промови
• Погіршуватися комунікативні навички – людині все складніше стає розуміти оточуючих
• Глухота прогресує через брак звукових навантажень

Через втрату НКВ істотно знижується так званий надпоріговий слух. Адже обробка звуків у внутрішньому вусі тепер здійснюється лише за рахунок пасивних переміщень рідини та мембрани. Тому слух порушується навіть у зоні гучності, що сприймається нормально.
Через загибель НКВ також розвивається так званий феномен прискореного наростання гучності (ФУНГ). Він проявляється, коли поріг сприйняття зсувається на 40-60 дБ. Але сигнали потужністю 90-100 дБ продовжують викликати все те ж збудження слухової системи, що і при нормальному слуху.

Це добре пояснює, чому люди похилого віку з приглухуватістю не чують розмовну мову стандартної гучності, але обурюються, коли співрозмовники говорять на підвищених тонах. "Не потрібно так голосно кричати, я не глухий" - кажуть вони. А все тому, що внутрішнє вухо непропорційно сприймає різницю гучності. Людина з порушеним слухом відчуває інтервал у 10 дБ так, як здоровий відчуває різницю у 20-30 дБ.

Саме в цьому полягає суть ФУНГ. Відбувається так зване розтягування (експансія) слуху. У результаті виникає відчутна різниця у сприйнятті голосних та приголосних звуків. Буває так, що приголосні стають абсолютно не помітними за голосними.

Ще одна популярна проблема людей з віковою приглухуватістю – зниження здатності до тимчасового розширення. Якщо здорове вухо швидко пристосовується до зміни гучності звуків, то хворий ці процеси порушені. Після того, як людина почув гучні голосні, вона не сприймає звуки "Т, К, П, С, Ф". Тобто, слово «рот», чує як «Ро», «Ток», як «То» тощо.

Іншими словами, людина з набутою нейросенсорною приглухуватістю не може нормально сприймати звуки. Вони або не сягають його мозкових центрів, або некоректно обробляються. Все це призводить до серйозних проблем та обмежень. Наприклад, доводиться раніше виходити на пенсію, страждати від ізоляції. Іноді це призводить до того, що навіть із близькими людьми важко знайти розуміння.

На щастя, всіх цих проблем можна уникнути, якщо вчасно виявити втрату слуху. Швидкий та нескладний аудіометричний тест допоможе виявити приглухуватість та підібрати правильні заходи її компенсації. Сьогодні людям похилого віку доступні потужні і функціональні слухові апарати, що покривають втрату слуху будь-якого ступеня тяжкості. Підібрати потрібну модель можна в центрі слуху «Беттертон»!

Переклад російською мовою:

Многим знакомо такое явление, как ухудшение слуха в пожилом возрасте. При этом медики не могут однозначно утверждать, что старение обязательно вызывает тугоухость. Как-то было проведено исследование, в ходе которого проверяли слух у одного племени в Южном Судане. И оказалось, что даже у людей старше 80 лет был вполне здоровый слух.

Это племя проживало в максимальной удаленности от цивилизации. То есть, его представители не подвергались воздействиям, с которыми обычно сталкивается современный человек. Отсутствие шума, громких звуков и прочих вредных факторов помогло им сохранить остроту слуха до самой старости.

Выходит, что возрастная тугоухость – не всеобщий процесс. Это скорее тенденция, наблюдающаяся в последние годы среди жителей больших городов. Действительно, после 50-60 лет слух у них начинает падать. Но связано это не столько с естественным процессом старения, сколько с особенностями образа жизни.

Почему развивается возрастная тугоухость?

Сегодня возрастной принято называть потерю слуха на частотах свыше 1 кГц. Однако нельзя сказать, что есть четкая зависимость возраста от степени тугоухости. Например, известны случаи, когда в группе из 70-летних пациентов 10% из них слышали лучше, чем 40% из группы 50-летних. Обнаружено, что потеря слуха стартует обычно с высокочастотного диапазона и впервые замечается начиная с 3 кГц. Если уровень восприятия сдвигается на 30 дБ, пациенту рекомендуют слуховой аппарат.

Чаще всего, пациенты со старческой тугоухостью теряют слух из-за пагубнонго воздействия различных факторов, с которыми сталкиваются на протяжении жизни. К ним относятся:

• Высокое акустическое перенапряжение, спровоцированное шумом и другими громкими звуками
• Проблемы с сосудами и кровообращением
• Атеросклероз, перенесенный инсульт, инфаркт и прочие состояния
• Ослабление иммунитета
• Злоупотребление никотином и алкоголем
• Неправильное питание
• Влияние перенесенных инфекций

У каждого человека этот процесс протекает индивидуально, поскольку восприимчивость внутреннего уха к воздействиям отличается. Сначала они поражают наружные волосковые клетки (НВК). Они расположены в области улитки и отвечают за восприятие звуков в частотном диапазоне более 1 кГц. При их поражении нарушается процесс естественного усиления звука, и возрастает нагрузка на внутренние волосковые клетки.

В результате человек может реагировать лишь на те звуки, порог слышимости которых превышает 40-60 дБ. При этом нарушается восприятие высокочастотных компонентов речи. То есть, человек по-прежнему хорошо слышит гласные звуки, но согласные воспринимает плохо. Это приводит к тому, что речь окружающих кажется ему неразборчивой, нечленораздельной.
И здесь возникает один интересный парадокс. Человек с тугоухостью не понимает, что начал терять слух. Ведь речь не кажется ему тихой, он лишь жалуется на то, что все вокруг внезапно стали говорить нечетко. И даже когда ему настоятельно рекомендуют проверить слух, отказывается признавать проблему?

Чего лишен пациент с возрастной потерей слуха?

Сенсоневральная тугоухость, возникающая в пожилом возрасте, чревата множеством проблем:

• «Пропадают» звуки частотой выше 1 кГц
• Сдвигается порог восприятия важных компонентов речи
• Ухудшаться коммуникативные навыки – человеку все сложнее становится понимать окружающих
• Глухота прогрессирует из-за недостатка звуковых нагрузок

Из-за потери НКВ существенно снижается так называемый надпороговый слух. Ведь обработка звуков во внутреннем ухе теперь осуществляется лишь за счет пассивных перемещений жидкости и мембраны. Поэтому слух нарушается даже в зоне нормально воспринимаемой громкости.
Из-за гибели НКВ также развивается так называемый феномен ускоренного нарастания громкости (ФУНГ). Он проявляется, когда порог восприятия сдвигается на 40-60 дБ. Но сигналы мощностью 90-100 дБ продолжают вызывать все то же возбуждение слуховой системы, что и при нормальном слухе.

Это хорошо объясняет, почему пожилые люди с тугоухостью не слышат разговорную речь стандартной громкости, но возмущаются, когда собеседники говорят на повышенных тонах. «Не нужно так громко кричать, я не глухой» - говорят они. А все потому, что внутреннее ухо непропорционально воспринимает разницу громкости. Человек с нарушенным слухом чувствует интервал в 10 дБ так, как здоровый ощущает разницу в 20-30 дБ.

Именно в этом и заключается суть ФУНГ. Происходит так называемое растяжение (экспансия) слуха. В итоге возникает ощутимая разница в восприятии гласных и согласных звуков. Бывает так, что согласные становятся совершенно не различимы за гласными.

Еще одна популярная проблема людей с возрастной тугоухостью – снижение способности к временному расширению. Если здоровое ухо быстро приспосабливается к смене громкости звуков, то у больного эти процессы нарушены. После того, как человек услышал громкие гласные, он не воспринимает звуки «Т, К, П, С, Ф». То есть, слово «рот», слышит как «Ро», «Ток», как «То» и так далее.

Иными словами, человек с приобретенной нейросенсорной тугоухостью не может нормально воспринимать звуки. Они либо не доходят до его мозговых центров, либо некорректно обрабатываются. Все это приводит к серьезным проблемам и ограничениям. Например, приходится раньше выходить на пенсию, страдать от изоляции. Иногда это приводит к тому, что даже с близкими людьми сложно найти понимание.

К счастью, всех этих проблем можно избежать, если вовремя обнаружить потерю слуха. Быстрый и несложный аудиометрический тест поможет выявить тугоухость и подобрать правильные меры ее компенсации. Сегодня пожилым людям доступны мощные и функциональные слуховые аппараты, покрывающие потерю слуха любой степени тяжести. Подобрать подходящую модель можно в центре слуха «Беттертон»!