Говоримо з лікарем-проктологом про таку інтимну проблему, як геморой

До кабінету проктолога часто приходять люди, котрі хворіють вже досить давно, але звернутись раніше соромились, або ніяк не могли зібратися. Досить часто люди, вирішивши, що в них геморой, нічого з цим не роблять, тому що думають, що з цим нічого не вдієш, або тому, що це прикра дрібниця, і на неї не варто звертати увагу.

Інтерв’ю з лікарем-хірургом, проктологом «Медичного центру Агапіт» Шмигельским Леонідом Васильовичем.

Якщо говорити про статистику, геморой займає 43 % від всіх захворювань прямої кишки. Так як до нашого медичного центру звертаються частіше молоді діяльні люди, котрим ніколи відсиджувати черги в безкоштовних поліклініках, то в нас це приблизно дві третини всіх звернень до проктолога. Хочу звернути увагу на те, що гемороєм пацієнти часто вважають будь-яке захворюванні в ділянці заднього проходу, нехтують візитом до проктолога, махнув на цю проблему рукою, б’ють тривогу тільки тоді, коли біль стає нестерпним або кровотеча масивною. Це найбільша помилка. По-перше, геморой можна і потрібно лікувати, бажано на ранніх стадіях, по-друге, проблема, яка виникла, може виявитися не гемороєм, а зовсім іншим і набагато небезпечнішим захворюванням. «»Відчули щось неладне — відразу йдіть до спеціаліста, не відкладаючи візит в довгу шухляду, тому-що прийти можна надто пізно».

— Які причини розвитку геморою?

У розвитку геморою мають значення такі фактори. Гемодинамічний — це збільшення притоку крові по артеріях (наприклад, при гіпертонії), головне, погіршення відтоку крові по гемороїдальних венах. До погіршення відтоку венозної крові приводять як місцеві причини (здавлення гемороїдальних вен твердими каловими масами, голівкою плода у вагітних, пухлиною), так і загальні (підвищення тиску в черевній порожнині при важкій фізичній праці, пов’язаній з підніманням вантажів, підвищення тиску в нижній порожнистій вені при серцевій недостатності, підвищення тиску в системі ворітної вени при цирозі печінки, що призводить до зворотного току з верхньої прямокишкової вени через розгалужені гемороїдальні вени в середні і нижні прямокишкові вени).

Збільшення кровонаповнення в гемороїдальних венах призводить до їх розширення, в подальшому, до неповного змикання венозних клапанів, що ще більше затруднює крововідтік і призводить до незворотної дилатації гемороїдальних вен. Це, в свою чергу, призводить до збільшення кавернозних тілець навколо заднього проходу і до утворення гемороїдальних вузлів. Другий фактор в розвитку геморою — м’язово-дистрофічний. Він полягає в розвитку дистрофічних процесів в м’язово-фіброзному каркасі гемороїдальних вузлів, що складається з повздовжніх волокон прямої кишки.

Порушення утримуючої функції цього каркаса призводить до опускання гемороїдальних вузлів аж до їх виходу із заднього проходу. До м’язової дистрофії можуть приводити як малорухливий спосіб життя, наприклад, сидяча робота, ліжковий режим, так і погіршення надходження поживних речовин до м’язів, що може бути результатом поганого харчування або затяжної виснажливої хвороби.

Третій фактор в розвитку геморою — це вроджена або набута, часто генетично обумовлена, втрата пружності і еластичності венозної стінки, що також призводить до перерозтягнення вен і клапанної недостатності. Зовнішньою ознакою такого порушення може слугувати варикозне розширення підшкірних вен на ногах пацієнта, а на генетичну схильність вказувати варикоз у близьких родичів.

Четвертим фактором я б назвав регулярні механічні травмування слизової анального каналу. Це і твердий кал при кількаденних закрепах, це і наявність неперетравлюваних домішок в калі (лушпиння зернят, рибні кісточки тощо), користування неякісним туалетним папером, що містить домішки, додавання хімічного чинника (зловживання алкоголем, гострим перцем, іншими спеціями), заняття грубим анальним сексом. Постійне травмування призводить до розвитку мікротріщин і запальних процесів в анальній зоні, підвищеного кровопостачання і застою крові в кавернозних тільцях навколо заднього проходу, що приводить до їх розростання і утворення гемороїдальних вузлів.

І, нарешті, п’ятим фактором, що сприяє виникненню геморою, можна вважати схильність до підвищеного тромбоутворення. До цього можуть призвести певні загальні захворювання, а також постійний прийом оральних контрацептивів та зневоднення, що буває при зловживанні алкоголем, неправильній дієті з обмеженням вживання води або неконтрольованому прийомі сечогінних препаратів.

Часте утворення мікро- або макро-тромбів в гемороїдальних венах призводить до розтягнення вен, появи нових колатеральних вен і до розвитку запального процесу, що також впливає на розростання гемороїдальних вузлів.

— Як людині зрозуміти, що у неї геморой?

Людині необов’язково встановлювати собі точний діагноз, щоб вирішити звернутися до проктолога. Не повинно бути так: «Я точно знаю, що у мене геморой, тому йду до лікаря, чи не йду, бо це ж всього геморой». Звичайно геморой має певні симптоми. Це відчуття стороннього тіла, незручності в задньому проході, свербіж, мокріння в ділянці ануса, поява крові після випорожнення і, нарешті, поява власне гемороїдальних вузлів, корі при дефекації можуть виходити з заднього проходу і поті вправлятися назад при внутрішньому геморої, або не вправлятися при зовнішньому. Але ще раз наголошую, до проктолога треба йти при появі будь-яких симптомів, тому-що лише спеціаліст може правильно оцінити ситуацію і вибрати правильну тактику лікування.

— Які бувають стадії хвороби?

Перш за все варто було б сказати кілька слів про те, який буває геморой. Є різні класифікації, але зручно його розділяти за виникненням на вроджений і набутий (набутий, в свою чергу, ділиться на первинний і вторинний), за перебігом негострий і хронічний. Деякі автори не виділяють окремо гострий геморой, вважаючи, що геморой це єдина постійно прогресуюча хвороба з періодами загострення і ремісії (повної чи не повної). Виходячи з того, що геморой постійно прогресує, можна виділити стадії його розвитку, котрі змінюють одна одну тільки в прямому порядку. Тобто справжнє розростання гемороїдальних вузлів може тільки наростати і ніколи не зменшується. Проте після стихання загострення хвороби зменшується набряк, розсмоктуються тромби, і вузол стає менший, що пацієнт може розцінити як видужання. 

Перша стадія. Скарги можуть бути на дискомфорт, свербіж, зрідка появу краплинок крові після випорожнення. Ззовні ніяких проявів немає. Встановити діагноз можливо тільки при аноскопії.

Друга стадія характерна тим, що під час натужування з заднього проходу можуть появлятися вузли, котрі можна промацати, але після натужування вузли самостійно вправляються за рахунок скорочення , ще збереженого тонусу, м’язово-фіброзного каркаса. При цій стадії симптоми стають більш вираженими, поява крові стає регулярною, появляється відчуття стороннього тіла, не повного випорожнення, болі при дефекації.

При третій стадії еластичність м’язово-фіброзного каркаса слабшає і він не може втягнути збільшені гемороїдальні вузли в пряму кишку після випорожнення, що може викликати виражений біль. Пацієнти часто самостійно вправляють вузли в задній прохід , що приводить до полегшення. При цій стадії симптоми ще більш підсилюються, хворі відчувають виражений дискомфорт або біль при сидінні, мокріння і свербіж біля заднього проходу можуть бути досить інтенсивними, можуть виникати значні кровотечі. Перша, друга і третя стадії можна віднести до внутрішнього геморою. Підшкірні вузли при цих стадіях не виражені.

Четверта стадія геморою характерна тим, що м’язово-фіброзний каркас втрачає свою еластичність повністю і гемороїдальні вузли поширюються через зубчату лінію в підшкірний простір і, фактично, виникає єдиний внутрішньо-зовнішній вузол. Такий вузол неможливо вправити, тому страждання пацієнта набувають постійного характеру. До вищезгаданих симптомів можуть приєднуватися такі ускладнення як некроз вузла, гострий або хронічний парапроктит , прямокишкові нориці. Окремо можна виділити комбінований геморой, при якому наявні і внутрішні і зовнішні вузли, але вони не зливаються в ділянці зубчатої лінії.

Що стосується ізольовано зовнішнього геморою, то він частіше за все проявляється в вигляді гострого тромбозу який може мати три ступеня (не стадії). При першому ступені – поодинокий тромб без вираженого пери фокального запалення. При другому ступені – великий тромб, або кілька тромбів з запаленням і набряком вузла. При третьому ступені наступає некроз покришки з можливим самостійним випадінням тромбу і виражене запалення, яке переходить на прилеглу до вузла клітковину. Ступені гострого гемороїдального тромбозу відрізняються від стадій при хронічному геморої тим, що гострий тромбоз носить спорадичний характер, і після видалення тромбу можливе повне видужання незалежно від ступеня.

— Чи правда, що для лікування геморою завжди необхідна операція?

Вибір методу лікування залежить від стадії захворювання та деяких інших чинників. Якщо, наприклад, пацієнт на може усунути зі свого життя певні провокуючі фактори пов’язані з його способом життя або професійною діяльністю ( наприклад, робота водієм), то ми можемо припустити, що хвороба буде швидко прогресувати і запропонувати радикальну операцію навіть на більш ранніх стадіях. І, навпаки, коли є реальна можливість усунення провокуючого фактора (наприклад геморой у вагітної), то з радикальною операцією можна не спішити. Також не показані радикальні операції в разі важкого загального стану при різних захворюваннях, виснаженні, тощо. Звісно ж не всіх треба оперувати і по причині ранніх стадій захворювання.

Перша стадія внутрішнього геморою не потребує оперативного лікування. При другій стадії геморою можливі як консервативна терапія так і застосування малоінвазивних (мало травматичних, безкровних) оперативних методів. При третій стадії захворювання консервативна терапія стає малоефективною, а полегшення після лікування носить короткочасний характер, тому постає питання про вибір методу і об’єму операції. Четверта стадія лікується оперативно і по можливості операція має бути радикальною, виключення складає наявність проти показів пов’язаних з важким загальним станом пацієнта.