Батьки у житті дитини (Родители в жизни ребенка)

Перші слова, які вимовляє маленька дитина - це "мама" та "тато". Існує думка, що діти є відображенням батьків, і в благополучних сім'ях виростають хороші спокійні діти. Відомо, що на формування особистості дитини впливають багато факторів, головний з них – це батьківське виховання.

Замислюючись про продовження роду, багато людей до кінця не розуміють цілей виховного процесу. Деякі з них практично усуваються від участі в житті дитини, багато в чому перекладаючи свої обов'язки на педагогів та психологів. Фахівці виділяють кілька головних цілей, які мають формувати батьки:

• Любити дитину, надавати батьківську підтримку в будь-якій ситуації. Якщо дитина недоотримує любові та уваги, то в неї в майбутньому будуть серйозні проблеми у побудові міцних стосунків. Не можна порівнювати малюка з іншими дітьми та говорити, що вони в чомусь кращі, такі фрази можуть призвести до комплексу неповноцінності.
• Прищепити корисні звички. З ранніх років малюка потрібно привчати до загартовування, фізкультури, гуляти з ним на свіжому повітрі. З 5-6 років дитину можна віддати в спортивну секцію, це зміцнить здоров'я і зробить її більш комунікабельною.
• Навчити дитину спілкуватися. Багато дітей ростуть замкнутими, затиснутими, вони бояться зближуватися з іншими дітьми. Якщо батьки зауважують, що їхні діти закомплесовані і не можуть вступати в комунікації з однолітками, вони повинні звернутися до психолога, який відкоригує поведінку малюка.
• Привчити дитину добиватися поставленої мети. Деякі батьки формують у дитині невпевненість, пригнічуючи його бажання. Вони зайве побоюються за своїх дітей, виявляючи гіперопіку. Люди, яких у дитинстві надто оберігали і надто суворо контролювали, мають невпевнений характер, вони постійно сумніваються в собі та бояться змін.

Роль батьків у житті дитини

Існує безліч спеціалізованої літератури, де описано, як правильно виховувати дітей. Вона доступна не тільки у друкованому вигляді, а й у режимі онлайн. Психологи часто пишуть про помилки виховання:

• Крік. Діти сприймають крик як ознаку безпорадності і реагують на нього бурхливим виплеском емоцій: тупотінням ногами, валянням по підлозі, плачем. Краще спробувати спокійно поговорити з дитиною та донести до неї інформацію.
• Завищені вимоги до дитини. Власні нереалізовані амбіції часто перекладаються на дітей. І коли вони не виправдовують очікувань матері та батька, то можуть розчаруватись у собі, розвивається комплекс неповноцінності. У західних країнах під час батьківських зборів насамперед говорять про психологічні труднощі дитини, а вже потім обговорюють її успішність.
• Суворий контроль. Звичайно, не можна залишати дітей без контролю, але й перевищувати його межі не варто. Інакше є ризик виростити невпевнену в собі боязку людину, яка побоюється приймати самостійні рішення та брати відповідальність за своє життя. Особливо важко діти переносять вторгнення старших у їхнє особисте життя, якщо це робиться без такту та розуміння, то підліток зазнає серйозної психологічної травми.

Переклад російською мовою:

Первые слова, которые произносит маленький ребенок – это "мама" и "папа". Существует мнение, что дети являются отражением родителей, и в благополучных семьях вырастают хорошие спокойные дети. Известно, что на формирование личности ребенка влияют многие факторы, главный из них - это родительское воспитание.

Задумываясь о продолжении рода, многие люди до конца не понимают целей воспитательного процесса. Некоторые из них практически отстраняются от участия в жизни ребенка, во многом перекладывая свои обязанности на педагогов и психологов. Специалисты выделяют несколько главных целей, которые должны формировать родители:

• Любить ребенка, оказывать родительскую поддержку в любой ситуации. Если ребенок недополучает любви и внимания, то у него в будущем будут серьезные проблемы в построении крепких отношений. Нельзя сравнивать малыша с другими детьми и говорить, что они в чем-то лучше, такие фразы могут привести к комплексу неполноценности.
• Привить полезные привычки. С ранних лет малыша нужно приучать к закаливанию, физкультуре, гулять с ним на свежем воздухе. С 5-6 лет ребенка можно отдать в спортивную секцию, это укрепит здоровье и сделает его более коммуникабельным.
• Научить ребенка общаться. Многие дети растут замкнутыми, зажатыми, они боятся сближаться с другими детьми. Если родители замечают, что их дети закомплесованы и не могут вступать в коммуникации со сверстниками, они должны обратиться к психологу, который откорректирует поведение малыша.
• Приучить ребенка добиваться поставленных целей. Некоторые родители формируют в ребенке неуверенность, подавляя его желания и стремления. Они излишне опасаются за своих детей, проявляя гиперопеку. Люди, которых в детстве чересчур оберегали и слишком строго контролировали, обладают неуверенным характером, они постоянно сомневаются в себе и боятся перемен.

Роль родителей в жизни ребенка

Существует множество специализированной литературы, где описано, как правильно воспитывать детей. Она доступна не только в печатном виде, но и в режиме онлайн. Психологи часто пишут об ошибках воспитания:

• Крик. Дети воспринимают крик как признак беспомощности и реагируют на него бурным выплеском эмоций: топаньем ногами, валянием по полу, плачем. Лучше попытаться спокойно поговорить с ребенком и донести до него информацию.
• Завышенные требования к ребенку. Собственные нереализованные амбиции часто перекладываются на детей. И когда они не оправдывают ожиданий матери и отца, то могут разочароваться в себе, развивается комплекс неполноценности. В западных странах во время родительских собраний в первую очередь говорят о психологических трудностях ребенка, а уже потом обсуждают его успеваемость.
• Строгий контроль. Конечно, нельзя оставлять детей без контроля, но и превышать его границы не стоит. Иначе есть риск вырастить неуверенного в себе боязливого человека, опасающегося принимать самостоятельные решения и брать ответственность за свою жизнь. Особенно тяжело дети переносят вторжение старших в их личную жизнь, если это делается без такта и понимания, то подросток испытывает серьезную психологическую травму.
• Упреки и жалобы. Иногда взрослые упрекают детей в том, что из-за них они не смогли добиться успеха в жизни, жалуются как им тяжело быть родителями. Ребенок может начать испытывать комплекс вины и обвинять себя в том, что его родители испытывают трудности из-за него. Специалисты говорят о том, что в подсознании ребенка откладывается мысль о том, что быть родителем - это тяжелый груз, которого нужно избегать.