Дитячі страхи (Детские страхи)

Страх – це одна з найнебезпечніших емоцій, на думку психологів. Це відповідь на якусь небезпеку – реальну чи уявну. Якщо людина відчуває страх, до її крові надходить величезна кількість адреналіну, відбувається гормональний дисбаланс.

Різним віковим періодам відповідають різні види страху. Дитина до року реагує на гучні звуки, турбується, якщо поряд немає матері. У віці 2-3 років діти бояться самотності, темряви, тілесного покарання. З чотирирічного віку розвиваються страхи, пов'язані із фантазією дитини. Малюк може уявляти якихось чудовиськ, вигадувати різні небезпеки. У цей період у дитини може розвинутися страх смерті, вона може побоюватися, що загинуть її близькі або вона сама. Більшість страхів пов'язані з уявою дитини.

Дуже часто діти буквально "зациклюються" на своїх побоюваннях і роблять їх дуже значущими. Психологам доводиться докладати чимало зусиль для того, щоб відвернути маленьких пацієнтів від їх нав'язливих переживань. На думку фахівців, існують такі види страхів:

• Боязнь фізичної загрози: висоти, вогню, темряви висоти. Це може виявлятися в тому, що дитина панічно боїться опинятися в тих ситуаціях, в яких можна зіткнутися з фактором страху.
• Страх привидів, уявних чудовиськ. Якщо малюка лякають містичними істотами і кажуть йому фрази на кшталт: "Прийде Баба Яга, Бармалей, гном", то дитина може повірити в реальність такої загрози і навіть "бачити" неіснуючих сутностей у темряві. У цьому випадку велику роль відіграє хвороблива уява, яка може почати працювати за допомогою "страшилок", які використовують дорослі.
• Страх залишитися без батьківського піклування. У 4-річному віці малюк може чітко усвідомлювати, що він може втратити маму чи тата. Психологикатегорично не радять залякувати дитину фразами типу: "Не слухатимешся, віддам тебе перехожому дядькові, тітці".Такі висловлювання можуть зміцнити в дитині страх того, що вона може залишитися сама і від неї відмовляться близькі люди. Якщо страх набуває патологічного характеру і дитина практично не виходить із тривожного стану, то це серйозна нагода звернутися до психіатра, можливо, має місце психічний розлад, який потребує термінового лікування.

Корекція дитячих страхів

При боротьбі з дитячими страхами неприпустимо застосовувати принцип "клин клином вибивають". Якщо малюк боїться, яких-небудь факторів, не можна зіштовхувати його віч-на-віч з ними. Це може призвести до неврозів та істериків. І тут допомагають розмови у ході, яких психолог переконує малюка, що його страху – власна фантазія. Дуже важливо вміти переключити дитину з її страху на якусь цікаву діяльність. Важливо дати зрозуміти, що тривожні переживання незначні і немає нічого спільного з реальністю. Фахівці часто застосовують методику малюнку. Маля просять намалювати те, чого він боїться. На підставі отриманих даних експерти роблять висновки про причину страху та призначають відповідний метод корекції. У боротьбі з нав'язливими страхами добре зарекомендували методи арт-терапії, дельфінотерапії.

Під час роботи з дітьми, які живуть у стані страху, психологи з'ясовують якийсь мікроклімат сім'ї, які стосунки між батьками. Якщо в сім'ї часто трапляються сварки та розбіжності, то дитина стає боязкою, нервовою.

Успішно довели свою ефективність при боротьбі зі страхами групова терапія та наступні її види: ігрова, танцювальна, тілесна, рухова.

Переклад російською мовою:

Страх – это одна из самых опасных эмоций, по мнению психологов. Это ответ на какую-либо опасность – реальную или мнимую. Если человек ощущает страх, в его кровь поступает огромное количество адреналина, происходит гормональный дисбаланс.

Разным возрастным периодам соответствуют разные виды страха. Ребенок до года реагирует на громкие звуки, беспокоится, если рядом нет матери. В возрасте 2- 3 лет дети боятся одиночества, темноты, телесного наказания. С четырехлетнего возраста развиваются страхи, связанные с фантазией ребенка. Малыш может воображать каких-то чудовищ, придумывать разные опасности. В этот период у ребенка может развиться страх смерти, он может опасаться, что погибнут его близкие или он сам. Большинство страхов связаны с воображением ребенка.

Очень часто дети буквально "зацикливаются" на своих опасениях и делают их очень значимыми. Психологам приходиться прилагать немало усилий для того, чтобы отвлечь маленьких пациентов от их навязчивых переживаний. По мнению специалистов, существуют следующие виды страхов:

• Боязнь физической угрозы: высоты, огня, темноты высоты. Это может проявляться в том, что ребенок панически боится оказываться в тех ситуациях, в которых можно столкнуться с фактором страха.
• Страх привидений, воображаемых чудовищ. Если малыша пугают мистическими существами и говорят ему фразы типа: " Придет Баба Яга, Бармалей, гном", то ребенок может поверить в реальность такой угрозы и даже "видеть" несуществующих сущностей в темноте. В этом случае большую роль играет болезненное воображение, которое может начать работать с помощью " страшилок", которые используют взрослые.
• Страх остаться без родительской опеки. В 4-х летнем возрасте малыш может отчетливо осознавать, что он может потерять маму или папу. Психологикатегорически не советуют запугивать ребенка фразами типа: " Не будешь слушаться, отдам тебя прохожему дяде, тете". Такие высказывания могут укрепить в ребенке страх того, что он может остаться один и от него откажутся близкие люди. Если страх принимает патологический характер и ребенок практически не выходит из тревожного состояния, то это серьезный повод обратиться к психиатру, возможно, имеет место психическое расстройство, которое требует срочного лечения.

Коррекция детских страхов

При борьбе с детскими страхами недопустимо применять принцип "клин клином вышибают". Если малыш боится, каких - либо факторов, нельзя сталкивать его лицом к лицу с ними. Это может привести к неврозам и истерикам. В этом случае помогают беседы в ходе, которых психолог убеждает малыша, что причина его страха – собственная фантазия. Очень важно уметь переключить ребенка с его страха на какую-то интересную деятельность. Важно дать ему понять, что тревожные переживания незначительны и не имеют ничего общего с реальностью. Специалисты часто применяют методику рисунка. Малыша просят нарисовать то, чего он боится. На основании полученных данных эксперты делают выводы о причине страха и назначают соответствующий метод коррекции. В борьбе с навязчивыми страхами хорошо зарекомендовали методы арт-терапии, дельфинотерапии.

При работе с детьми, которые живут в состоянии страха, психологи выясняют какой микроклимат семьи, каковы отношения между родителями. Если в семье часто случаются ссоры и разногласия, то ребенок становится боязливым, нервным.

Успешно доказали свою эффективность при борьбе со страхами групповая терапия и следующие ее виды: игровая, танцевальная, телесная, двигательная.