Усе, що пацієнт повинен знати про порядок проведення рентгенографії

Рентгенографія — це один зі способів дослідження, заснований на отриманні фіксованого рентгенівського зображення на певному носії.

Робити діагностичний рентген органів і систем можна тільки за показаннями при підозрі на патологію, маючи при собі направлення доктора. («Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 4 червня 2007 року N 294").

Процедура включає три етапи:

• підготовчий;
• укладання пацієнта і опромінення;
• кінцевий.

На підготовчому етапі лікар-рентгенолог вивчає дані у вашій історії хвороби, в амбулаторній карті або направленні. Отримані факти дозволяють визначити не тільки тактику обстеження, а й надалі трактувати рентген-картину на знімках.

Перед дослідженням необхідно зняти одяг і всі предмети, які будуть ускладнювати отримання зображення. Укладання пацієнта — правильне розташування на рентгендіагностичному обладнанні, щоб вийшов знімок в необхідній для лікаря проекції. Правильність укладання підвищує діагностичну цінність зображення і запобігає надмірному опроміненню, тому необхідно виконувати всі вимоги лікаря-рентгенолога.

Якщо вимоги лаборанта не виконуються, лікарю доведеться відправити вас на повторне обстеження, бо зображення вийде неточним.

Коли всі наведені вище дії виконані, проводиться рентгенографія. Заключний етап передбачає обробку знімка: проявлення, фіксація, сушка, маркування із зазначенням паспортних даних, області дослідження і отриманої дози випромінювання.

Після проведеної процедури ви маєте право отримати опис — замовляється й оплачується окремо, тому що він не є частиною діагностики. Складовими частинами опису-заключення є:

• паспортна частина;
• назва і адреса установи, яким було проведено дослідження;
• поетапний опис органу (проекція знімка, форма, розмір, конфігурація органу, наявність патологічних включень і утворень, структура тканини, яка оточує орган);
• підпис лікаря-рентгенолога та печатка установи.

Ви повинні розуміти, що постановка діагнозу за результатами дослідження і вибір тактики лікування — це прерогатива виключно доктора. Лікар-рентгенолог може озвучити деякі рекомендації, але тільки лікар відповідає за ваше здоров'я.

На що варто звернути увагу!

• Якщо рентген призначений дитині дошкільного віку, потрібно провести підготовку дитини до процедури, щоб запобігти розвиток почуття страху в кабінеті діагностики.
• При призначенні діагностики з контрастною речовиною приготуйтеся до внутрішньовенної ін'єкції.
• В описі не вказується діагноз, тільки морфологічні зміни структури органу.
• Пам'ятайте, що після отримання рентгенівського знімка і / або опису необхідна консультація з лікарем для подальшого вибору тактики лікування.
• Недоцільність проведення мамографії жінкам до 40 через високу пружність і щільність тканини дослідження буде неінформативним. (Наказ МОЗ України від 15.07.2011 № 417 «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні», Наказ МОЗ України від 31.12.2004 р. № 676 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги»).[1]
• Після процедури ви отримуєте на руки або знімок з описом, або диск. Консультація за результатами в рентген-кабінеті не проводиться.
• Рентгенографію доцільно проводити мінімум в двох проекціях, тому що рентгенограма — це плоске зображення тривимірного об'єкту. Саме тому точну локацію патології потрібно встановлювати за допомогою 2 проекцій.

З практики

Пацієнти іноді скаржаться, на те що:

• Не прийняли на мамографію жінку молодше ​​40 років.
• Умовили зробити 2 проекції (це дорожче, ніж 1).
• Не дали консультацію.
• Вимагають скерування від лікаря.

[1] Міністерство охорони здоров’я України — http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20110715_417.html