Уреаплазма: чи треба лікувати
Крім статевого шляху, ця інфекція також може передаватися від матері до плоду або новонародженого. Точні причини виникнення уреаплазми іноді важко визначити. Уреаплазма є умовно-патогенним мікроорганізмом, тобто в нормі живе в сечостатевій системі практично кожної другої жінки. У більшості розвинених країн світу, наприклад в США, за відсутності симптомів запального процесу, уреаплазма не лікується.
Симптоми уреаплазми
Здорова людина з міцною імунною системою, як правило, здатна тримати бактерію уреаплазми під контролем, запобігаючи її поширенню в інші частини тіла. Однак якщо концентрація видів уреаплазм зростає, це може призвести до серйозних медичних ускладнень.
Хоча відомо, що уреаплазма в деяких випадках залишається безсимптомною, потенційні ознаки та симптоми уреаплазми, при яких має сенс лікувати уреаплазму:
- Хворобливе печіння при сечовипусканні
- Незвичайний вагінальний запах
- Мутні виділення з сечовипускального каналу.
- Вагінальний біль
- Біль або дискомфорт внизу живота
- Почервоніння і запалення
Лікування уреаплазми
Для тестування на уреаплазму зазвичай потрібен мазок з піхви, слизової оболонки матки чи уретри або зразок сечі. Після підтвердження наявності уреаплазми лікар призначить курс антибіотиків. Однак лише деякі типи антибіотиків ефективні в боротьбі з уреаплазмозною інфекцією, тоді як інші вважаються небезпечними для вагітних або годуючих жінок.
За відсутності запального процесу уреаплазма зазвичай не лікується, адже лікування безсимптомної уреаплазми має ряд негативних моментів:
- Призначаються досить потужні антибіотики (фторхінолони, аміноглікозиди, макроліди). ці препарати мають значний список протипоказань, побічних явищ, можуть викликати дисбактеріоз кишківника, призвести до зниження імунітету, порушення моторики, авітамінозу.
- За відсутності запального процесу, на тлі прийому антибіотиків, може виникнути дисбактеріоз піхви. Молочнокислі бактерії гинуть, а на їх місце заселюється патогенна флора.
У будь-якому разі, якщо ви підозрюєте, що у вас інфекція сечовивідних шляхів (ІМП) або маєте будь-які симптоми уреаплазми (наприклад, труднощі/аномалії сечовипускання або виділення з уретри), негайно зверніться до лікаря. Тільки фахівець зможе визначити чи потрібне вам лікування. Навіть якщо у вас немає уреаплазмової інфекції, у вас можуть діагностувати ІСШ або інфекцію, що передається статевим шляхом (ІПСШ). Тому важливо якнайшвидше пройти обстеження.
