Уретрит — це запалення сечівника в результаті поширення бактеріальних та вірусних збудників інфекції, гонококів та неінфекційних факторів. Часто причиною захворювання стають статеві захворювання, кишкова паличка або грибок. До неінфекційних передумов належать травми сечовипускального каналу, алергічні реакції, нерегулярне статеве життя, порушення метаболізму, надмірні фізичні навантаження. Симптоми:
- відчуття дискомфорту в зоні сечівника;
- гнійні або інші нестандартні виділення;
- різкі больові відчуття;
- часті позиви до сечовипускання;
- зміна кольору сечі.
У чоловіків ознаки захворювання проявляються чіткіше, а у жінок можуть бути взагалі відсутні.
Як лікувати
Лікування передбачає:
- застосування антибіотиків із урахування чутливості збудника захворювання;
- підвищення імунітету шляхом прийому відповідних препаратів;
- введення лікувальних рідин у сечовипускальний канал (не варто застосовувати при гострій формі уретриту);
- уживання великих об’ємів води;
- відмову від споживання алкоголю, гострих страв та приправ;
- відсутність статевих контактів.
Яку діагностику проходити
Уролог збирає анамнез та вислуховує скарги пацієнта. Установлює час появи відчуттів дискомфорту, болі, печіння, зміни кольору та наявності дивних виділень у сечі, регулярність сечовипускань. Оглядає пацієнта та ознайомлюється із історією хвороби. Лікар призначає:
- мікроскопію урологічного мазка;
- уретроскопію;
- уретрографію;
- загальний аналіз сечі;
- бактеріальний посів урологічного мазка;
- УЗД;
- ПЦР-діагностику.
Наслідки
У разі тривалого, прихованого перебігу уретриту та відсутності професійної медичної допомоги виникають такі ускладнення, як:
- цистит;
- вагініт;
- вульвовагініт;
- кольпіт;
- ендометрит;
- аднексит;
- безпліддя.
